Один із черкаських воїнів-інтернаціоналістів Борис Карганов пригадав, як 32 роки тому воював в Афганістані. Серед солдатів армії СРСР були сотні черкащан Про це повідомляє видання "Про все". За 2 роки служби чоловіку довелося пережити смерті побратимів та на власні очі побачити жорстокість ворогів, зазначають Патріоти України,

За словами Карганова, небезпечно було постійно, у кожну хвилину частину чи дислокацію могли розстріляти або підірвати. "Міни були скрізь. І колона автомобілів, танків, ЗІЛів повинна їх оминати. А за кермом сиділи ж майже діти – по 18-20 років. І дорога така: з одного боку скеля, посередині – колія для машини, а праворуч – різкий обрив глибиною в метрів 20. І попри це падали дуже рідко", – розповів він.

Ветеран зазначив, що звичайною справою була засада на цих дорогах. "Завжди так: підстрілювали першу машину, головну. А оскільки дороги були дуже вузькі, а збоку – відразу обрив, то ніяк не обминеш її. Доводилося швидко скидати машину вниз, бо колона повинна рухатися. Якщо машини стоять – це смерть", – підкреслив Карганов. А найстрашніше, коли йде колона з бензином і соляркою: один вистріл з гранатомета – і вся колона горить разом з особовим складом.

Також воїн згадав жахливий клімат Афганістану – влітку спека до 55 градусів, зимою вночі -20, вдень +20. "А це все впливає на організм. Насправді там дуже важко. Тим паче коли на тобі 50 кіло боєприпасів, сухпайок і з усім цим треба йти в гори. А гори – це не просто постійний підйом чи спуск, це "качелі" – спершу ти підіймаєшся вгору, потім опускаєшся, знову підіймаєшся – і так постійно. По камінню", – сказав він.

Їжі у солдатів майже не було, зазвичай брали в гори лише перекус. "А могли йти кілька днів без їжі, бо все забито патронами, боєприпасами, мінами… Траплялося, що перевал засипало і тижнями не було що їсти. Кільку в томаті розводили водою і це вважався борщ. Або три доби ми, батальйон з 400 людей, їли лише сухарі", – додав Карганов. Ще особовий склад отримував м'ясо 1948 року виготовлення, яке було "ровесником" бійців.