Нетипове домашнє насильство: "Мене 10 років ґвалтувала дружина... На людях у нас усе було класно", - українець наважився на відверту розповідь

В Україні більшість звернень по допомогу через домашнє насильство надходить від слабкої статі. За даними Міністерства соціальної політики, громадської організації "Ла Страда - Україна" та Фонду народонаселення ООН в Україні, 90% звернень - від жінок, зазначають Патріоти України. Домашнє насильство щодо чоловіків є табуйованою темою, зазначають експерти. Часто жертви-чоловіки залишаються із проблемою сам-на-сам, пише ВВС та розповідає історію молодого українця.

"Не знаю, чи мої друзі про щось здогадувалися. На людях у нас усе було класно: усміхнені обличчя, компанія, купа грошей, щасливі і впевнені в собі. Ми об'їздили півсвіту разом. Адже у подорожах, на видноті, я міг її не боятися. Головне було - не залишатися наодинці. Тільки нещодавно я зрозумів, що протягом 10-ти років моя колишня дружина мене ґвалтувала", - каже чоловік.

Із дружиною познайомився, коли їм було трохи за 20. Заради неї пішов із дому. Дружина ніде не працювала, проте чоловік гарно заробляв. Винаймали велику квартиру, усім господарством чоловік займався сам. Але мусив дотримуватися певних правил. Користувався лише гостьовим туалетом, спали з дружиною в різних кімнатах. Коли щось робив не так – жінка влаштовувала істерики. Аби уникати цих ситуації – працював часом по 14 годин. Найболючіші спогади в нього – про секс.

"Це було агресивно і боляче. Перший секс тривав близько 5 годин, і в мене потім усе боліло. У неї була манія, що обов'язково мала бути сперма в кінці. Мене тягали доти, доки вона не з'явиться. В середньому це тривало від 1 до 2 годин.У книжках пишуть, що секс - це приємно, а це ніколи не було приємно. У мене не було досвіду - я й думав, що так і має бути, і давав згоду. Та незабаром я сказав "Ні", але її це не зупинило. Це й була межа, коли це стало ґвалтуванням. Пізніше - вона била мене, і я не міг нічого зробити. Вона нігтями роздирала мені шкіру до крові, в основному била кулаками. На обличчі ніколи нічого не залишала. Я не опирався, адже бити жінку було би неправильно й агресивно. Тож вона отримувала своє, зазвичай вона була згори", - додає чоловік.

Останні 3-4 роки секс став викликати у чоловіка панічні атаки. Тому він усіляко уникав дружину. Вона думала, що у нього певні проблеми, тому водила його до
сексопатологів. Їм не міг зізнатися про насилля, тому лікарі просто прописували транквілізатори. Про проблему наважився розповісти тільки перед розлученням. Почав говорити і не міг зупинитися.

"Дружина сама запропонувала розлучитися після чергової сварки. Не думаю, що вона цього хотіла - це була її спроба заткнути мені рота. Але я знав, що в мене іншого шансу не буде. Коли я забрав документи через місяць, це був найщасливіший день. Вийшло саме перед моїм днем народження. Після розлучення я кричав їй: "Ти мене ґвалтувала". А вона відповіла: "Я тебе ґвалтувала? Ну і що". Я не знав, що на це відповісти - і досі не знаю. Певною мірою вона визнала, але скоріше висміяла", - додав чоловік.

Чоловік повернувся до батьків і поступово обмежував спілкування з колишньою. Покинув роботу і досі ніде не працює. Каже, що поставив на собі хрест: не вірить, що колись знову матиме стосунки і дітей. Проте хоче, аби його історія стала прикладом для інших чоловіків, які потерпають від насилля в сім'ї. Говорить, що знайшов психологічну підтримку у онлайн-спільноті Сан-Франциско.

Проте і в Україні є куди звертатися чоловікам по допомогу. У першу чергу до поліції, лікарні та департаменту соціального захисту населення - уповноваженої особи з питань запобігання та протидії насильству, до центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, до суду, до центру безоплатної вторинної правової допомоги. Згідно із законом України, усі ці права однаково доступні як жінкам, так і чоловікам. Існують також громадські організації, які допоможуть позбутися від домашньої тиранії.