"Ніхто не хоче вмирати... Сподівалися, що контрнаступ не відбудеться": Російські полонені розповіли про настрої та втрати ЗС РФ в Україні

За словами військовополонених окупантів, їхня армія має низький бойовий дух, а також втрачає багато людей після початку активних наступальних дій України. Один із них не хоче повертатися на батьківщину, адже боїться переслідування спецслужб.

Російські окупанти, які потрапили в полон до українських захисників, розповіли про колосальні втрати ЗС РФ, а також загороджувальні загони при наступi ЗСУ. Свої зізнання вони озвучили журналістам The Wall Street Journal 17 червня.

Розмова відбулася з військовополоненими, яких утримують у Краматорську. Їх вдалося захопити після початку українського контрнаступу у районі міста Велика Новосілка між Запорізькою та Донецькою областями.

Воювали як призовники, так і найманці, а деякі з них взагалі прибули з національних республік у Сибірi. Вони зізналися у величезній кількості речей. Зокрема в низькому бойовому дусі ЗС РФ, а також високі втрати.

Військовий на ім'я Анатолій служив у російській армії за контрактом. У спілкуванні із журналістами він згадав, що напередодні контрнаступу ЗСУ окупанти зовсім не спілкувалися між собою, що свідчить про їхній страх.

"Всі мовчали, думали про своє, питали, з якого боку вони прийдуть. Ми були дуже налякані. Ніхто не хоче вмирати. Ми сподівалися, що контрнаступ не відбудеться", — каже загарбник.

До наступу він був звичайним водієм — ремонтував техніку та перевозив операторів дронів. Лише місяць тому його відправили до району Великої Новосілки.

Серед полонених також був Антон, якого засудили за торгівлю наркотиками. Контракт підписав для того, щоб вийти на волю і воював після цього у групуванні "Шторм Z". Бійцям цього підрозділу, які здебільшого складалися із завербованих ув'язнених, заборонили відступати за будь-яких сценаріїв, інакше їм погрожували розстрілом.

У березні цього року чоловік отримав осколкове поранення голови та лікарі визнали його непридатним для подальшого несення служби. Командування прийняло рішення все ж таки відправити його на фронт.

Після зіткнення з українськими захисниками Антон та інші поранені бійці почали кричати, що хочуть здатися, адже розуміли, що у російських військах під час поразки їм не вижити.

Дмитро. Він із мобілізованих і прибув до України з Далекого Сходу. У спілкуванні із журналістами зізнався, що моральний дух в армії є вкрай низьким і вони постійно залишалися на одному місці без можливості ротації.

Чоловік згадує, що разом із товаришем вийшов до українських військових із піднятими руками, адже їхню позицію атакувала артилерія, а броньовані машини били з близької відстані по піхоті.

Дмитро сподівається, що його не обміняють російській стороні, бо боїться, що ФСБ почне його переслідувати.