Нині це може здивувати! Що виказувало заможну людину в СРСР

За часів задекларованої загальної рівності радянські громадяни все одно знаходили способи продемонструвати свій високий соціальний статус. Оцінити фінансове становище родини можна було з першого погляду на її житло, предмети інтер'єру, гардероб чи наявність побутових приладів, передають Патріоти України.

Головним маркером успіху тоді вважалося вміння облаштувати свій побут трохи краще, ніж це вдавалося більшості сусідів. Багато дрібниць, які сучасне покоління сприймає як базові речі, у ті часи ставали результатом тривалих кулуарних пошуків чи багаторічних накопичень. Попри те, що сьогодні атрибути успіху кардинально змінилися, людська звичка зчитувати престиж за матеріальними речами залишилася незмінною.

OBOZ.UA зібрав перелік власності, яка видавала у радянській людині "статусність" і заможність.

Побутова техніка

Побутові прилади в радянські часи вважалися ключовим підтвердженням заможності, адже придбати їх у вільному продажі було неможливо. Радянські громадяни змушені були місяцями, а іноді й роками чекати на свою чергу за попереднім записом. Легендарні холодильники марок "ЗиЛ" або "Саратов" належали до категорії гострого дефіциту. Поява в оселі телевізора чи якісного магнітофона автоматично підіймала авторитет господарів в очах усього будинку, перетворюючи звичайну за сучасними мірками покупку на грандіозну подію.

Дефіцитні меблі та імпортні гарнітури

Меблювання кімнат чітко вказувало на зв'язки та можливості власника квартири. Наявність класичної меблевої "стінки" свідчила про серйозні життєві досягнення, а якщо гарнітур виявлявся імпортним – виробництва Угорщини чи Німеччини – це вважалося неймовірним успіхом. Особливий попит мали розкладні дивани-ліжка, які допомагали заощаджувати простір у малогабаритних радянських оселях.

Автомобіль

Власна машина у дворі була найочевиднішим символом розкоші, який викликав загальну повагу та заздрість. Накопичення коштів на транспортний засіб вимагало від звичайної родини багатьох років жорсткої економії. Мрією більшості громадян у 1980-х роках були "Жигулі" ВАЗ-2106, які коштували приблизно 7 500 рублів при середній заробітній платі у 168 рублів. Вершиною ж багатства вважалася престижна "Волга" вартістю понад 9 000 рублів, яка зазвичай належала директорам великих підприємств, Героям праці чи високопосадовцям.

Гастрономічні делікатеси

Поки державні прилавки пропонували обмежений асортимент, забезпечені люди купували свіжі продукти та делікатеси на ринках або через знайомих торгівців. Купівля крабів, дефіцитної свіжої риби, якісних морепродуктів чи ексклюзивних кондитерських виробів у спеціалізованих магазинах на кшталт тих, що діяли біля ГУМу, була чітким свідченням фінансового добробуту. Доповнювали картину елітного життя походи до ресторанів, які тоді сприймалися як закриті місця для людей з особливим статусом.

Імпортний гардероб та хутряні вироби

Одяг слугував наочним маркером заможного життя, де закордонні речі цінувалися на вагу золота. Завдяки морякам портових міст у країну потрапляли дефіцитні японські парасольки, китайські сукні, нейлонові хустки, джинси та дублянки.

Справжнім атрибутом розкоші серед жінок була норкова шапка, яку в громадських місцях навіть обережно страхували гумкою, аби захистити від крадіжки. Менш успішні громадяни намагалися підтримувати статус за допомогою індивідуального пошиття в ательє, послуг перелицювання старих речей та відвідування барахолок.

Квартири

Особисте житло без сусідів було головною мрією мільйонів людей, які роками тулилися в комуналках зі спільними кухнями та ванними кімнатами. Окрема квартира вважалася колосальним везінням, причому навіть у межах одного будинку статус мешканців відрізнявся: партійні діячі могли отримати кілька кімнат, тоді як робітникам діставалася одна.

Ознакою багатства була також можливість вступити до житлового кооперативу, що дозволяло значно прискорити отримання заповітних квадратних метрів. Часто про статус мешканців судили навіть за чистотою та доглянутістю під'їзду.