Нинішня молодь буде здивована! Чому в СРСР всі швидко одружувалися

У сучасному світі штамп у паспорті вже не має того значення що раніше і пара може жити разом без офіційного шлюбу скільки завгодно довго, хоч усе життя, передають Патріоти України.

У страшенно бюрократизованому СРСР все було інакше – молоді люди, які починали стосунки, поспішали до РАЦСу якомога швидше. Буцімто, щоби влаштувати своє щастя, зокрема стати справжньою радянською жінкою.

Але чи була це просто традиція, чи у цього тренду були якісь інші причини. OBOZ.UA спробував розібратись у тонкощах складного радянського побуту.

Суспільний осуд

Радянська держава сама втручалась у приватне життя своїх громадян і заохочувала робити це як чиновників, так і простих обивателів. Тому у пари, яка жила фактичним шлюбом і не оформлювала стосунки, могли виникати найрізноманітніші проблеми. Від банального осуду сусідів до труднощів на роботі.

У законодавстві виник навіть принизливий термін "співмешкання". Його застосовували до людей, які живуть разом без шлюбу. Все це стимулювало молодих людей створювати державі вражаючу статистику шлюбів. При цьому розлучитись в СРСР було досить складно і чимало сімей проживали досить нещасливе життя разом після поспішного одруження, а зробити з цим нічого не могли.

Квартирне питання

Приватної власності на житло у Радянському Союзі не існувало. Квадратні метри між своїми громадянами розподіляла держава і у прийнятті рішення неабияке значення мала наявність родини. Чим більше у ній було членів, тим на кращі умови можна було розраховувати. Самотнім і чоловікам, і жінкам нечасто перепадало щось краще за кімнату у гуртожитку. А от сімейна пара з дітьми могла отримати навіть двокімнатну, а часом і трикімнатну окрему квартиру.

Тому молоді люди, щойно зрозумівши, що у них все більш-менш складається, поспішали закріплювати свої стосунки офіційно. Це давало їм змогу щонайменше з’їхати від батьків та оселитись окремо. Адже батьківські сім’ї нерідко проживали у великій тісноті.

Стереотипи суспільства

Окрім банального осуду, в СРСР культивувалось підозріле ставлення до людей після 30 років, які не завели сім’ю та не народили дітей. Вважалось, що це може свідчити про схильність людини до аморальної поведінки, лінощів, пияцтва, тощо. А такі характеристики, навіть якщо вони були не більше ніж суспільними ярликами, могли завадити людині з працевлаштуванням і кар’єрою.

Логіка керівництва була така: якщо не одружився, значить непутящий. А непутящий не буде хорошим працівником – не зможе впоратись зі своїми обов’язками, зірве підприємству план. Тому неодружених брали хіба що на якісь маловідповідальні посади з низькою оплатою праці. Щоби зробити кар’єру людям доводилось заводити нехай фіктивну, але сім’ю.