Одеський експеримент: Як Україні повернути статус промислової риболовецької морської держави

Лимани півдня України, які сьогодні потерпають від замулення та екологічного дисбалансу, можуть отримати друге життя. Громадська спілка «Риба України» подала до Уряду амбітну стратегію відновлення рибної галузі, яка пропонує перетворити екологічну кризу на економічний прорив, передають Патріоти України з посиланням на видання «Південь сьогодні».

Ідея виникла не на порожньому місці. Через повномасштабну війну Україна втратила доступ більш ніж до 70% традиційних рибопромислових зон. Азовське море, яке роками забезпечувало країну бичком, камбалою та піленгасом, перебуває під окупацією. Чорне море — заміноване. Як наслідок, український споживач дедалі частіше бачить у магазинах імпортну морожену рибу — хек чи пангасіус, тоді як частка власної продукції впала до критичного рівня. Імпортозалежність галузі сягнула загрозливих 85%.

Втім, у спілці «Риба України» переконані: ця криза може стати точкою зростання.

«Піленгас-Відродження»: ставка на лиман

Експертна група спілки розробила експериментальну державну програму під назвою «Піленгас-Відродження» та передала її на розгляд робочої групи при Міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства. Ключова ідея — перетворити Тилігульський лиман на центр пасовищної аквакультури загальнонаціонального масштабу.

Вибір об’єкта вирощування, наголошують автори, не випадковий. Піленгас (Planiliza haematocheila) — це не лише промислова й смачна риба, а й ефективний природний інструмент для відновлення екосистем.

По-перше, піленгас є детритофагом — він живиться донним мулом та органічними залишками. Це означає мінімальну залежність від дорогих комбікормів, ціна яких прив’язана до валютних коливань. Риба буквально росте на тому, що дає сама природа.

По-друге, Тилігульський лиман сьогодні переживає серйозний екологічний дисбаланс. Через кліматичні зміни та засолення він активно заростає водоростями. Відмираючи, вони гниють на дні, виділяють сірководень і знищують все живе. Піленгас здатен споживати надлишкову органіку, очищати воду і перетворювати проблему на якісний харчовий білок.

Продовольчий тил замість «стратегії очікування»

Голова спілки «Риба України» та ідеолог програми Любомир Гайдамака підкреслює: час пасивного очікування минув.

За його словами, природне виживання малька сьогодні становить менше 1%, а отже, покладатися виключно на природу — неприпустима розкіш.

«Ми не маємо права на стратегію очікування. Поки наші військові захищають кордони, ми повинні захистити продовольчий тил. Втрата Азовського моря — болісний удар, але водночас і виклик, який змушує шукати нестандартні рішення», — наголошує він.

Гайдамака зазначає, що Тилігульський лиман розглядають не як проблему, а як «сплячий актив»: є вода, є потужна кормова база, але немає господаря та системного підходу.

«Наша програма — це не про “дай рибу”, а про “збудуй завод і вирости її сам”. Піленгас ідеально підходить для наших умов: він невибагливий, швидко росте і є природним меліоратором. Його зариблення — найкоротший шлях замістити імпортну заморозку на свіжу українську рибу», — переконаний очільник спілки.

Індустріальний парк і змішане фінансування

Ініціатори програми пропонують створити на базі лиману Індустріальний парк аквакультури, що працюватиме за моделлю державно-приватного партнерства.

Фінансова архітектура проєкту передбачає сучасний підхід Blended Finance — змішане фінансування з кількох джерел:

• Міжнародні донори (40%) — кошти FAO та програми Ukraine Facility. Проєкт позиціонують як такий, що відповідає принципам Green Deal: очищення води, відновлення екосистем, сталі харчові ланцюги. Гранти планують спрямувати на закупівлю високотехнологічного обладнання для інкубаційних цехів.
• Держава (30%) — інвестиції в інфраструктуру: дороги, електропостачання та розчищення каналу «Лиман — Море». Ці об’єкти залишаться у власності громади.
• Приватний інвестор (30%) — будівництво виробничих потужностей, створення робочих місць і операційна діяльність.

Ключовою інновацією програми є механізм off-take contract. Держава гарантує викуп 50% вирощеної молоді протягом перших п’яти років для зариблення інших водойм. Це знімає головний ризик для бізнесу — касовий розрив у стартовий період, поки риба ще росте.

Довга дистанція

Програма «Піленгас-Відродження» розрахована на десятиліття. Наразі документ перебуває на розгляді у профільних комітетах міністерства.

Автори проєкту переконані: якщо держава скористається цим шансом, Україна зможе не лише зменшити імпортозалежність, а й перетворити проблемні лимани на стратегічний ресурс продовольчої безпеки.