Одне з найбільш дивовижних утворень Чорного моря: Таємниця "червоних джунглів", які заселяють дно між Одесою, Очаковом та дельтою Дунаю

Поки морські археологи полюють на кораблі часів аргонавтів, зовсім поряд від Одеси розквітло щось абсолютно фантастичне. В Українських територіальних водах на глибинах від 20 до 50 метрів розкинулись величезна колонія червоних водоростей роду філофора (Phyllophora), площею 4025 км². З 2008 року ця територія має статус морського ботанічного заказника. Це одне з найбільш незвичайних місць світового океану, яке називають «морем у морі», передають Патріоти України.

Заказник створено для охорони крупної колонії філофори, відродження флори та фауни прибережної акваторії Чорного моря, та для збереження і відтворення природної акваторії Чорного моря, що має особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність. Тут мешкають понад 100 видів безхребетних (краби, креветки, молюски) та близько 50 видів риб, які використовують водорості для нересту та захисту. Чорне море прийнято вважати «мертвим» через гігантські поклади сірководню, але саме ця отруйна особливість допомогла зберегти під водою те, що в інших куточках планети давно розсипалося на порох.

Тут усе виглядає так, ніби на картинку наклали червоний фільтр. Риби, рачки, морські коники та губки — усі мешканці Поля Зернова (масив названий на честь Сергія Зернова, що відкрив ці "підводні джунглі" 1908 р.) мають коричнево-червоний колір, ідеально маскуючись під свою «домівку». Для когось філофора — це обід, для інших — безпечний пологовий будинок або фортеця від хижаків. Головне, що ці червоні джунглі є потужною фабрикою кисню для всього регіону.

Окрім кисневої підтримки, море має власну систему очищення. Вода навколо Поля Зернова кришталева завдяки незліченній кількості мідій. Їх тут настільки багато, що під живим килимом панцирів неможливо розгледіти каміння чи скелі. Лише один такий молюск-трудяга здатен відфільтрувати до 100 літрів води за добу.

Проте це середовище вимагає від своїх мешканців суворої дисципліни. Життя тут нагадує балансування на лезі ножа: планктон, медузи та рослини навчилися вловлювати найслабші промені світла і ніколи не опускаються нижче за позначку у 150 метрів.