Один з перших пластунів Миколаєва: На Харківщині загинув 25-річний захисник (фото)

12 грудня у Миколаєві попрощаються з одним з перших пластунів міста, українським військовим Володимиром Яковлєвим. Захисник загинув 10 вересня біля Куп’янська та тривалий час вважався безвісти зниклим. Про це повідомили в "Пласт — український скаутинг", передають Патріоти України.

В молодіжній організації розповіли, що коли у 2019 році Володимир був студентом, він став старшим пластуном прихильником та одним з ініціаторів відновлення станиці Миколаїв.

Чоловік закінчив школу № 49 у Миколаєві, після чого вступив у Миколаївський професійний ліцей будівництва та сфери послуг на спеціальність автомеханік. У 2022 році Володимир здобув вищу освіту за спеціальністю комп’ютерні науки механіко-математичного факультету Миколаївського національного університету ім. В. О. Сухомлинського.

«Короткий час працював на заводі та у одному з відділень Нової пошти. Захоплювався літературою. Писав і готував до видання власну книги фентезі прози Камінь», — розповіли у пласті.

Після початку повномасштабного вторгнення Володимир займався волонтерством у рідному Миколаєві, а у серпні 2024 року добровільно долучився до лав захисників. Службу проходив у дивізіоні артилерійської розвідки 40 окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта Збройних сил України. Отримав позивний Професор через свій розум та знання.

Пластун, історик та громадський діяч Юрій Юзич поділився спогадами бойового побратима Володимира про молодого полеглого захисника. «Потрапивши в дивізіон, Володимир перші місяці працював на командному пункті — обробляв дані розвідки, формував звіти по виявлених розвідниками цілях, створюючи загальну картину розвіданих сил та позицій ворога на Куп’янському напрямку. Налаштовував планшети з ПЗ для розвідників.

Коли в його присутності серед офіцерів заходила розмова про необхідність заміни людей на позиціях, він говорив, що готовий і хоче працювати «на бойових». Як здібного знавця комп’ютерної техніки, відпускати його «в поля» тривалий час не хотіли і тримали в тилу, але одного дня така необхідність все ж виникла.

Володимир потрапив в батарею радіолокаційної розвідки. Визначним фактором став його інтелект: він чудово розбирався в комп’ютерах та володів англійською мовою, тому легко зміг опанувати роботу оператора радіолокаційної станції контрбатарейної боротьби іноземного виробництва", — ділився побратим Володимира.

На позиціях серед задач захисника були пошук вогневих позицій ворожих гармат і передача їхніх координат на командний пункт для подальшого ураження.

Побратим розповів, що Професор мав часто змінювати місце перебування разом з технікою, адже РЛС (радіолокаційна станція) — пріоритетна ціль для ворога. Тому, при зміні позиції, Володимир повинен був кожен раз не лише працювати з системою, а й рити бліндажі, монтувати маскувальні та протидронові рибальські сітки, створювати хибні позиції та макети.

«Володимир не боявся роботи: хлопці з його розрахунку відгукуються про нього, як про завзятого воїна, який виконував всі поставлені задачі, чи то з лопатою, копаючи укриття, чи то за комп’ютером, налаштовуючи роботу антени.

Незважаючи на відносну юність, в колективі він не був «малим» чи «салагою». Завдяки своєму інтелекту, він майже одразу отримав репутацію незамінного фахівця та позивний Професор. Він став надійною опорою та побратимом для товаришів на позиції", — додав побратим про полеглого захисника.

10 вересня 2025 року ворожий дрон атакував українського військового на позиції, внаслідок чого Володимир загинув. Певний час чоловік вважався безвісти зниклим, проте 12 грудня родина зможе попрощатися з сином та братом та провести його в останню путь.