Окупанти 1,5 доби тримали в полоні старосту округу на Чернігівщині. Над чоловіком знущались, щоб отримати дані про розташування ЗСУ (фото)

Російські окупанти півтори доби тримали в полоні старосту Замглайського старостинського округу №1 на Чернігівщині Олександра Красківського. Чоловіка били, намагаючись отримати інформацію про розташування підрозділів ЗСУ в тилу, передають Патріоти України.

Як зазначається, Олександра полонили 23 березня. До цього окупанти приходили до Замглая 28 лютого, однак тоді Красківський і група місцевих не пропустили їх, а невдовзі забарикадували населений пункт: повалили дерева, зібрали шини та бетонні блоки й 20 тонн піску.

Коли росіяни 23 березня підійшли до села з важкою технікою та почали розбирати барикади, то місцеві пішли їм назустріч: "Я йшов попереду, за мною чоловіки, за ними – жінки. Усі зупинилися перед головною барикадою, а я пішов на "перемовини". Я намагався їм пояснити, що їх тут ніхто не хоче бачити, що в нас багато стареньких людей, будинок-інтернат. Тоді ж мене і забрали".

Олександра завели в машину, силою вклали на землю, вдягнули мішок на голову й зав’язали очі скотчем, а руки стягнули стяжкою з пластику. Старосту округу відвезли до школи в селі Вишневе, де загарбники розгорнули комендатуру. Красківський впізнав місцевість і будівлю школи, адже тільки в ній був підвал, де його тримали.

Чоловіка почали допитувати. Він зізнається, що перший допит був найстрашнішим – росіяни били його ногами по нирках, печінці та обличчю, погрожували відрубати пальці та вбити.

"Хотіли дізнатися, які підрозділи ЗСУ стоять у нас у тилу. Одна група вийшла, потім друга заходить. Відчуття, ніби вони один одного контролюють. Я думаю, одні були ФСБ, а інші з ГРУ", - зауважив він.

Олександр, який у минулому був військовим, говорить, що допитом займалися професіонали, адже били так, щоб завдати максимальних ушкоджень, однак не вбити: "Я все не розумів, навіщо вони набивають мені ноги. Я сиджу, а він ноги чоботами мені б’є. Я це зрозумів через пів години, коли ноги так набрякли, що я не міг ані встати, ані йти. Я був нерухомим".

Після цього Красківського помістили до маленької холодної кімнати в підвалі, де на земляній підлозі лежала тільки фуфайка. Згодом окупанти принесли ще пляшку води, однак жодного разу за час полону не годували. В сусідній кімнаті, як пригадує Олександр, був ще один полонений, однак з ним він не розмовляв.

Під час другого допиту Олександра били по вухах так, що з одного пішла кров. Від нього вимагали написати списки проукраїнських активістів. Чоловік помітив, що в кімнаті для допитів на трубах під стелею висіла мотузка, а тому припустив, що до нього тут могли підвішувати за руки чи ноги когось із бранців: "Я, чесно кажучи, дивився на свої кросівки й думав: ще кілька таких допитів, і краще повіситися на шнурках, щоб інформацію якусь не видати. Коли вже забирали з полону, мене практично несли на руках. Сам іти не міг".

Відпустили Красківського 25 березня: цього дня його знову посадили в авто та відвезли до представників місцевого самоврядування. Олександр каже, що за час полону жодного разу не бачив облич окупантів, які його викрали, однак на зворотному шляху зміг поговорити з одним із російських військових.

"Він мені сказав – ви не хвилюйтеся, будете жити, як жили. Ваша республіка залишиться під вашим прапором та з тризубом, ми тільки змінимо керівництво, змінимо цих бандерівців", – розповів Красківський. Станом на 3 квітня російські військові покинули територію колишнього Ріпкинського району.