Пам'яті тридцяти: як сотні юних українців стримали тисячі ворогів під Крутами

29 січня 1918 року кількасот юнаків, студентів та гімназистів вийшли назустріч тисячам більшовиків і вступили в нерівний бій, який назавжди залишився в історії України як подвиг Героїв Крут. Це був не просто бій – це був акт неймовірної відваги, коли молоді люди, ще зовсім юні, готові були віддати життя за свободу своєї країни. Їхня сміливість дала час для дипломатії, що врятувала молоду Українську Народну Республіку від швидкого захоплення, передають Патріоти України з посиланням на ESPRESO.TV.

Після Лютневої революції 1917 року і падіння царату Україна отримала шанс на власну державу. Центральна Рада проголосила IV Універсал, і УНР постала на мапі світу, але більшовики не визнавали цієї незалежності. Вони захоплювали міста одне за одним, а Київ став наступною ціллю. І тут ще спалахнуло повстання в самому серці столиці – на заводі "Арсенал". Молода республіка була під подвійною загрозою: зовнішньою і внутрішньою. Саме тоді українське командування вирішило затримати ворога на станції Крути, на підступах до Києва, і ця невелика стратегія стала переломною.

На станції опинилися близько 400–500 українських бійців. Це були курсанти Першої української військової школи імені Богдана Хмельницького, студенти та гімназисти Київського університету імені Святого Володимира та інших навчальних закладів, а також кілька десятків досвідчених козаків і охоронців залізниці. На озброєнні вони мали лише 16 кулеметів і одну гармату. Проти них виступила армія чисельністю у 4–5 тисяч, із бронепотягами та артилерією.

Бій почався о 9 ранку 29 січня. Молоді українці відбивали хвилі ворога, завдавали значних втрат, але чисельна перевага більшовиків була незламною. Після кількох годин бою командування віддало наказ відступати, руйнуючи колії та мости, щоб сповільнити просування ворога. Частина студентів потрапила в оточення і була розстріляна без суду. Загальні втрати українців становили близько ста осіб, серед них 27 студентів та гімназистів, які загинули після бою.

Попри трагедію, бій мав стратегічне значення: він затримав наступ більшовиків на Київ на 4–5 днів, і саме завдяки цьому делегація УНР встигла підписати Берестейський мирний договір 9 лютого 1918 року. Цей договір став першим міжнародним визнанням незалежності України: Росія зобов’язалася вивести війська, а Центральні держави визнали кордони молодої республіки. Без Крутів цей шанс, можливо, ніколи не став би реальністю.

Подвиг під Крутами швидко став символом патріотизму і жертовності. Уже у 1918 році голова Центральної Ради Михайло Грушевський назвав загиблих героями, а поет Павло Тичина присвятив їм вірш "Пам’яті тридцяти". Радянська влада намагалася замовчати подію або применшити її значення, але пам’ять жила у діаспорі та в лавах УПА. З відродженням української держави у 1990-х роках почалося активне вшанування Героїв Крут: встановлювали пам’ятники, березові хрести, а у 2013 році Верховна Рада закріпила 29 січня як День пам’яті Героїв Крут.

Сьогодні цей день – не просто дата у календарі. Це нагадування про те, що свобода та незалежність потребують відваги, а справжня любов до країни іноді вимірюється готовністю стояти до кінця, навіть коли шанси майже нульові. Герої Крут залишаються символом незламності молодого покоління і надихають українців у боротьбі за свою державу – тоді і зараз.