Пандемія - поштовх до позитивних змін, - історик

Останнім часом багато кажуть і пишуть про те, що після пандемії коронавірусу світ вже не буде таким, яким він був досі, що COVID-19 змінить різні сфери нашого життя. Утім, яких саме змін чекати – про це йдеться набагато менше, повідомляють Патріоти України.

Про те, як пандемії впливають на суспільний розвиток та в яких книжках це описано, Радіо Свобода поговорило з істориком і журналістом Петром Біляном, який робить книжкові огляди на ютуб-каналі «Петро Чтиво».

– Як на мене, такі книги варто читати не під час епідемії, а до того. Було б добре, якби представники нашої політичної еліти читали й мали уявлення, в якому суспільстві та на якій планеті ми живемо, що віруси – це наш давній супутник.

Наприклад, є прекрасна книжка американського біолога і географа Джареда Даймонда «Зброя, мікроби і сталь». Він пише, що пандемії, епідемії – це вічні супутники людства. На нашій планеті ми вічно з вірусами співіснуємо. Ба більше, віруси тут живуть давніше за нас, нам доведеться співіснувати з ними. До речі, він порівнює переваги різних цивілізацій, яким чином європейцям, євразійському континенту вдалося вирватися в технологічному розвитку. І одна з таких причин була, що тут епідеміологічна ситуація була набагато складніша та гірша.

– Наче в Європі клімат більш помірний, ніж в Африці чи Південно-Східній Азії, звідки до нас традиційно залітають такі різновиди вірусів.

– Але європейці змогли до них адаптуватися. Зокрема, пандемії наштовхнули Європу на те, що вона була вимушена у містах навести порядок: почистити їх, навести лад, підвищити рівень гігієни. Окрім того, коли європейці потрапили на Північноамериканський континент, то вони мали імунітет до віспи, на кір хворіли важко, але переносили його. Корінні жителі Америки гинули від кору та віспи. Натомість вони подарували європейцям таку романтичну хворобу поетів ХІХ століття, як сифіліс, до якої в індіанців був імунітет, а європейців вона попервах косила зі страшною силою.

У Фернана Броделя – це французький історик, один зі стовпів французької школи анналів – в першому томі «Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм» багато уваги присвячено епідемії чуми у XIV столітті, як вона повпливала на Європу, на Францію.

Ця книжка виходила доволі давно, а нещодавно вийшла «Ідентичність Франції» також Броделя. Там у другому та третьому томах багато про те, як епідемії та боротьба з ними змінювали Францію. Коли у XIV столітті була епідемія чуми, Франція була дуже густонаселеною країною – і тут до третини населення вимирає. З одного боку, це катастрофа. Але для тих, хто вижив, ситуація почала змінюватися на краще. Європа почала більше орієнтуватися на використання техніки, вони почали отримувати більше доходів. Одна з таких гіпотез, про які пише Бродель, що в XIV столітті стався технологічний ривок – починають розвиватися технології, мореплавство. Відтак уже наприкінці XV століття Європа виривається вперед у порівнянні з близькосхідними країнами.

– Але пошесті були в країнах Азії також. Чому саме в Європі пошесті давали поштовх, а в країнах Азії чи Північної Африки таких поштовхів не було?

– Можливо, це питання сили епідемії, наскільки вона потужна. І, напевно, в тому, що різні суспільства по-різному реагують на різні епідемії.

– У чому була відмінність у суспільствах?

– Різна система організації влади. У тих самих китайців побудована вертикаль. Піднебесна країна, над нею імператор, він забезпечує зв’язок між небом і землею, там вертикаль влади і повний порядок. А в Європі було вже більше свободи. Там вони повинні були прилаштовувати до тих викликів, які ставила їм чума.

– В Європі тоді також були монархи і був імператор Священної Римської імперії.

– Рівень тиску державного апарату на суспільство, який був у Китаї і який був у Європі – несумісні. Це зовсім різні речі.

Отже, книжки Броделя «Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм» та «Ідентичність Франції». Останню нещодавно бачив у книгарнях. Можна замовити через інтернет, все доставляють навіть в умовах кризи. Ми адаптувалися.

Якщо провести певну аналогію з чумою і тими ситуаціями, то приватний бізнес у нас краще адаптується до викликів коронавірусу, ніж наші державні інституції. Приватний сектор забезпечує маски і готовий забезпечувати дистанцію між людьми, він функціонує. А державний сектор неначе працює на те, щоби паралізувати всю економіку, щоб воно стало й стояло.

– А яка відмінність між книгами Даймонда і Броделя?

– Мені більше імпонує Бродель. Даймонда я не дуже люблю, бо він підводить до того, що європейці нічого не зробили самі, а їм все щастило. Бо хороша географія, набір тварин, які навколо жили. І вони цим усім скористалися, а від них нічого не залежало.

Ще один автор, як на мене, важливий у такій ситуації – Питирим Сорокін, відомий американський соціолог російського походження. Він робив активну кар’єру до революції 1917 року в Російській імперії. Потім він розійшовся з більшовиками, і Ленін посадив його на «філософський пароплав» у 1922 році. Так він опинився в США. Там Сорокін зробив велику кар’єру як соціолог і написав книгу «Людина і суспільство в умовах лихих часів» – про вплив війни, революції, голоду, епідемії на інтелект та поведінку людину, а також на соціальну організацію.

Він пише, що під час епідемії виникає запит реорганізувати суспільство інакше, на більш активну роль держави. Так було завжди і при чумі, і при віспі, будь-яких епідемічних захворюваннях держава завжди влазила в це.