Пастка 5-ї ранку: Вчені пояснили, чому "магія раннього підйому" працює не для всіх

Соцмережі популяризують ранкові ритуали як універсальний рецепт успіху. Втім, наукові дані свідчать, що ранній підйом не гарантує ані кращої продуктивності, ані міцнішого здоров’я. Ключовим чинником є індивідуальний хронотип і відповідність рутини біологічним ритмам, повідомляє ScienceAlert, передають Патріоти України.

Хронотип визначає, коли людина природно відчуває бадьорість або сонливість, і значною мірою формується генетично. Дослідження показують, що час засинання та пробудження частково закладений у генах і може передаватися у спадок. Протягом життя хронотип змінюється: підлітки тяжіють до пізнішого сну, тоді як старші люди частіше стають “жайворонками”, проте більшість не належить до крайніх типів і перебуває між ними.

Ранкові типи зазвичай прокидаються рано навіть без будильника та швидко відчувають бадьорість. Вечірні типи, або “сови”, демонструють пік енергії пізніше й часто продуктивніші ввечері або вночі. Дослідження фіксують відмінності між цими групами — “жаворонки” частіше мають кращу академічну успішність і рідше повідомляють про вживання алкоголю, тютюну чи наркотиків, а також регулярно займаються спортом.

“Сови” в середньому демонструють вищі показники вигорання та частіше скаржаться на погіршення психічного й фізичного здоров’я. Одним із пояснень є так званий “соціальний джетлаг” — розрив між біологічним годинником і робочим чи навчальним графіком. А життя всупереч природному ритму також асоціюється з підвищеним ризиком діабету, гіпертонії та ожиріння.

Як наголошує Крістоф Рендлер, професор біології Тюбінгенського університету, популярна думка, що ранкова рутина автоматично принесе переваги, не враховує біологічних обмежень. Хронотипи складно змінити, а спроби різко зсунути графік можуть призвести до дефіциту сну, зниження концентрації й погіршення настрою.

Експерименти з раннім підйомом часто дають короткочасний ефект завдяки мотивації та новизні, проте з часом невідповідність між біологією та розкладом стає складніше ігнорувати. Рендлер радить спершу визначити власний хронотип. Для цього потрібно вести щоденник сну, де буде записано час засинання й пробудження у робочі дні та вихідні, а також відстеження рівня енергії та настрою.

Менше ніж 30 хвилин на засинання зазвичай свідчить, що обраний час сну підходить. Якщо ж заснути не вдається понад годину, це може вказувати на інший хронотип.

Змінити природний ритм складно, але, за словами професора, можливі поступові корективи — наприклад, лягати спати трохи раніше навіть у вихідні. Ранкове світло й обмеження використання екранів увечері також можуть підтримати “зсув графіка”.

Дослідження Гарвардської медичної школи, що охопило понад 322 000 осіб, виявило на 16% вищий ризик інфаркту та інсульту у “сов” порівняно з тими, хто дотримується проміжного ритму. Вчені встановили, що основною причиною такої статистики є не сам біологічний годинник, а спосіб життя, який часто супроводжує саме вечірню активність.