Перепустка до клубу довгожителів: Завдяки чому люди доживають до 100 років

Сьогодні ми все частіше чуємо і читаємо розповіді про людей, які дожили до 100 років і більше. Колись такі люди, звані довгожителями, були великою рідкістю, але нині вони стають дедалі поширенішими, передають Патріоти України.

Ба більше, починаючи з 1970-х років, їхня кількість подвоюється приблизно кожне десятиліття. Питання про те, чому одні з нас доживають до ста свічок, а інші ні, досі розбурхує уми вчених. Але відповідь на нього, згідно з новим дослідженням, можливо, криється в складному поєднанні наших генів і того, як ми живемо, пише ScienceAlert.

Недавнє дослідження пролило світло на цю загадку. Дослідники вивчили дані про стан здоров'я 44 000 шведів, простеживши їхнє життя протягом 35 років, щоб з'ясувати, хто з них доживе до 100 років. Цікаво, що 85% тих, хто досяг цього віку, були жінками.

Під час дослідження вони вивчали 12 специфічних ознак у крові, званих біомаркерами. Ці біомаркери дають змогу судити про різні функції організму, такі як запалення, метаболізм, стан печінки та нирок. Деякі з цих біомаркерів навіть були пов'язані з процесом старіння в більш ранніх дослідженнях.

Головним відкриттям останньої наукової роботи, присвяченої цьому, стало те, що у тих, хто відзначив свій сотий день народження, починаючи з шістдесяти років, як правило, спостерігався вищий рівень трьох конкретних біомаркерів: глюкози (цукру в крові), креатиніну (пов'язаного з роботою нирок) і сечової кислоти (побічного продукту травлення). Хоча медіанні значення цих маркерів у столітніх людей були приблизно такими ж, як і в інших, вони рідко демонстрували екстремальні значення. Наприклад, у більшості з тих, хто дожив до 100 років, рівень цукру в крові в перші роки життя не перевищував 6,5, а рівень креатиніну — 125.

Ще більш цікавим є те, що деякі з цих біомаркерів, які ми часто вимірюємо під час планових обстежень, у столітніх людей були зовсім іншими порівняно з тими, які прийнято вважати "нормальними". Але ж ці норми засновані на більш молодих людях, тож, можливо, нам потрібен новий критерій для старіючого населення, кажуть учені.

При глибшому розгляді результатів виявилося, що деякі біомаркери чітко пов'язані з шансами дожити до 100 років. Наприклад, у людей з нижчим рівнем загального холестерину і заліза в крові шанси стати довгожителями були дещо нижчими. З іншого боку, вищі рівні глюкози, креатиніну та деяких маркерів функції печінки також знижували ці шанси.

Для наочності розглянемо сечову кислоту. У людей з найнижчими показниками ймовірність дожити до 100 років становила 4%, а в людей з найвищими показниками — лише 1,5%. Хоча ці відмінності можуть здатися незначними, вони вказують на зв'язок між обміном речовин в організмі, харчуванням і можливістю прожити виключно довге життя.

Так у чому ж секрет довголіття деяких людей? Хоча це дослідження дає нам можливість зазирнути в таємничий світ довгожителів, воно не дає змоги точно визначити спосіб життя або гени, які призводять до таких унікальних рівнів і підсумкової тривалості життя. Однак можна припустити, що те, що ми їмо і те скільки ми п'ємо, може впливати на ці маркери.

І все ж, хоча гени та вибір способу життя, ймовірно, відіграють певну роль у довголітті, тут не обійшлося без частки везіння. Але одне можна сказати точно: розуміння особливостей свого організму та його тонких ознак може стати першим кроком до вступу до клубу 100-річних!