Перетворити свою лють на зброю, підняти прапор над Кримом: Як та до чого готують Гвардію наступу НГУ, чому вона стає одною з найбільш вмотивованих складових українського війська

Гвардія наступу провела успішну рекрутингову кампанію. На вступ подали заявки близько 40000 цивільних добровольців, а також службовців інших структур МВС. Кожна з бригад створена на основі уже існуючого бойового підрозділу МВС. Тепер тут буде більше людей, техніки та західного озброєння, зазначають Патріоти України.

Наскільки більше – старанно приховують, аби не псувати сюрпризу для росіян під час контрнаступу. Зараз у бригадах активно готують людей до звільнення тимчасово окупованих територій. Паралельно підрозділи виїжджають на бойові завдання та здобувають бойовий досвід.

"У системі МВС багато різних підрозділів, які виконують різні функції – і правоохоронні, і сервісні, і безпекові. Тепер ці підрозділи будуть безпосередньо приймати участь у звільненні територій", – говорить LIGA.net заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко.

Щоб зрозуміти, що стоїть за переформатуванням частин МВС у Гвардію наступу, знадобилось кілька тижнів спілкування із офіцерами та рядовими військовослужбовцями цих бригад. Офіційно і не під запис вони розповідали, які процеси зараз розгортаються у підрозділах.

Як формувалась Гвардія наступу та якою буде її роль у звільненні окупованих територій України:

ПОСИЛИТИ МВС. ЩО ТАКЕ ГВАРДІЯ НАСТУПУ

Ідея створити Гвардію наступу виникла у міністра внутрішніх справ України Дениса Монастирського. Побачити її реалізацію він не встиг – незадовго до старту рекрутингової кампанії керівництво міністерства загинуло в авіакатастрофі вертольота в Броварах.

Задум Монастирського лишився незмінним – підсилити сили безпеки і оборони для наступальних операцій, розповідає Павліченко.

Єдине, що змінилося у процесі реалізації ідеї – кількість підрозділів.

На момент початку набору у штурмові бригади (2 лютого 2023 року) була думка, що всі добровольці, які могли би долучитися до нового війська, вже і так служать, каже заступниця голови МВС.

Але бажаючих долучитись до Гвардії виявилось неочікувано багато.

"Щоби повернути території, щоби дати відсіч агресору, щоби помститися. Мотивація у кожного – своя. І вона дуже сильна", – говорить Павліченко.

Якщо спочатку у МВС формували вісім бригад, то в процесі набору добровольців вирішили сформувати ще плюс одну.

Набір людей до всіх бригад досі триває.

Підрозділи, де вже сформовано штат, проходять бойове злагодження і формують резерви, каже Павліченко: "Але деякі бригади ще продовжують комплектуватися. Наприклад, "Хартія" з’явилась трошки пізніше. Вона ще формується на основі харківської 127-ї бригади ТРО".

Тож зараз Гвардія наступу – це дев'ять бригад у структурі МВС. Більшість з них сформовані на базі уже існуючих бойових підрозділів Нацгвардії.

Виключення – об'єднана штурмова бригада Нацполіції "Лють", сформована на базі двох полків спецпризначення "Сафарі" та "Цунамі" і батальйону патрульної поліції особливого призначення "Луганськ-1".

Та "Сталевий кордон" – 15-й мобільний прикордонний загін, який став новим формуванням у складі Державної прикордонної служби.

ЧИМ БРИГАДИ НАСТУПУ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ВІД ІНШИХ

Гвардія наступу стане частиною другої, "паралельної" армії, яку зараз формує Україна, пояснює директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Валерій Рябих.

Разом із новими бригадами, які створюють у складі ЗСУ, ці підрозділи будуть виконувати основну роботу із завдання ударів по противнику на основних напрямках наступальної операції. "Можемо говорити, що це – легкі мотопіхотні підрозділи, які заточені під те, щоб діяти в особливих умовах, працювати в населених пунктах", – каже він.

Бригади наступу, за його словами, стануть мультизадачними. Вони можуть залучатись до наступу, працювати у прикритті. Можуть не лише виконувати бойові задачі, а і проводити зачистки та забезпечувати правопорядок на щойно звільнених територіях.

Крім того, добре підготовлені правоохоронці можуть стати інструментом посилення президентської вертикалі на звільнених територіях.

Чи не перетворить це Гвардію наступу у "ручну" армію в структурі МВС? Заступниця міністра Павліченко у розмові ізцей ризик відкидає. Каже, підрозділи сформовані виключно з метою підсилення сил оборони.

Значних відмінностей між підрозділами Гвардії наступу не так багато.

"Озброєння, оснащення, специфіка роботи і завдання, які ставлять перед підрозділами, подібні. Ми всі маємо звільнити українську територію від окупантів. Коли буде ітись про конкретні задачі у зоні бойових дій, виникнуть певні відмінності, залежно від напрямку", – говорить пресофіцер бригади "Червона калина" Микола Коваль.

Кожна бригада формується на базі військових частин, які вже існували. Фактично їх просто реорганізовують.

Єдине виключення – прикордонники. До великого вторгнення підрозділи ДПСУ займались виключно охороною кордону. Але війна вимагає змін.

"Сталевий кордон" стане другим мобільним загоном у структурі ДПСУ. Тобто таким, що може застосовуватися на будь-якій ділянці кордону.

"Ми пересуваємося з місця на місце, в залежності від задач та ситуації. Ми не будемо охороняти державний кордон, для цього є інші підрозділи. Наша задача – вступити в бій і вийти на рубежі 1991 року, включаючи Крим", – пояснює помічник начальника 15-го мобільного прикордонного загону підполковник Іван Шевцов.

Певна специфіка є у кожного підрозділу. Багато в чому вона залежить від його бойового досвіду, пояснює заступниця голови МВС.

"Є легендарний "Азов". Є "Кара-Даг", основна ціль якого – підняти українські прапори над Кримом. До нього доєднувалися саме ті, кому болить питання Криму. Але всі підрозділи будуть виконувати задання, визначені головнокомандуючим. Під час війни всі сили безпеки і оборони працюють як єдиний кулак", – говорить Павліченко.

Одним з ключових критеріїв відбору був саме рівень мотивації людей, додає вона. Відсоток відсіву був дуже високий на всіх етапах – і під час проходження військово-лікарської комісії, і під час співбесід: "Були люди, які відсіялись вже під час навчання, тому що зрозуміли, що їм складно".

Добровольців набирали не лише з цивільних. До бригад Гвардії наступу переводились і чинні військовослужбовці, які пройшли відбір і навчання.

Офіцер бригади "Рубіж" з позивним "Метис" розповідає, що до їхнього підрозділу перевелось чимало військовослужбовців з частин, які за призначенням не працюють як піхотні. На вибір цих підрозділів для вже чинних військових найбільше вплинув бойовий шлях, який пройшла кожна з бригад. І, чи не найголовніше – особа командира.

До "Сталевого кордону" багато людей йшли саме через Валерія Падителя, каже Шевцов. Бо знали, як він себе проявив, як він ставиться до підлеглих, і хотіли опинитись саме під його командуванням.

ЗАЧИСТКА СТАРИХ КАДРІВ

Окрім перейменування, кожний з підрозділів пережив глибокі структурні зміни – аби висока мотивація бійців не самознищилась у перші ж дні.

На умовах анонімності військовослужбовці Гвардії наступу розповідають, що з частин прибрали офіцерів, які не були готові підтримати впровадження змін або нешанобливо ставились до підлеглих.

Командний склад підрозділів Гвардії наступу сформований з бойових офіцерів, які вже проявили себе на полі бою та мають хорошу репутацію, наголошує Павліченко: "Важливо, щоби особовий склад зберіг свою високу мотивацію. Роль командирів у цьому дуже велика".

Бригаду "Спартан" реорганізували, щоби вона була максимально ефективною, уточнює екскомбриг Олександр Півненко.

Майже у всіх частинах бригад наступу командування виходить з колишньої Бригади швидкого реагування, додає офіцер із позивним "Метис". Ця бригада, яка тепер називається "Рубіж", стала першою, яка перейшла на роботу за стандартами НАТО в системі Нацгвардії.

"З нашої гостомельської бригади, наприклад, вийшли командири "Буревія" чи "Кара-Дагу". Можна казати, що вихідці з нашої частини сформували ядро Гвардії наступу", – пояснює "Метис".

Досвід цих командирів має полегшити підрозділам перехід на структуру штабів та підготовку за стандартами НАТО.

У "Рубежі" з 2017 року працює S-структура штабів батальйонів. У штабі сидять не три офіцера – начштаба і кілька заступників, як було у радянських штатках. За новою структурою там багато фахівців – до 24.

"Це крутіше, яскравіше і ефективніше з точки зору team-менеджменту. Кожен фахівець працює по своєму напрямку і допомагає у плануванні завдань для піхоти", – розповідає офіцер "Метис".

Таку систему прийняття рішень підрозділ активно використовував на початку повномасштабного вторгення, уточнює він.

У боях за Рубіжне це допомогло рятувати життя військовим.

"Завдяки грамотному командуванню ми тримали Рубіжне разом із десантниками три місяці. Наша піхота там рубалась будинок за будинком, за кожний квадратний метр бої були пекельні. Але завдяки тому, що рівень підготовки у піхоти та штаба високий, ми приймали адекватні рішення і ефективно воювали", – наголошує "Метис".

ХТО І ДО ЧОГО ГОТУЄ БРИГАДИ НАСТУПУ

Підготовка новобранців у підрозділах триває не менше трьох місяців. Для окремих фахівців – навіть довше. Опис життя у бригаді "Рубіж", який наводить "Метис", виглядає типовим для всіх підрозділів.

Перший тиждень – адміністративні питання. Оформити документи, отримати форму, розподілитись в підрозділ. "Коли рота укомплектована, вони виїжджають підрозділом на підготовку", – говорить офіцер.

Солдат починає з індивідуальної підготовки – що таке зброя, як нею користуватися, що таке приціл, як це все працює. Коли засвоїв базу, проходить злагодження у складі відділення.

"Це вже група до 10 людей, які вчаться взаємодіяти в команді. Це відділення потім буде разом стояти на позиції. У 80% випадків вони триматимуть один окоп, одну вулицю, один будинок", – каже "Метис".

Коли відділення злагодилось, починається злагодження взводу.

Всі заняття спрямовані на те, щоби ці маленькі команди навчились працювати разом і перетворились на взвод. І лише після цього починається найцікавіший етап підготовки – злагоджується рота.

Злагодження роти займає 42 дні, протягом яких військові цілодобово "інтенсивно пашуть", розповідає заступник командира "Буревія", начальник бойової підготовки полковник Назарій Ясінський.

"Багато займаємось спортом... Регулярні тренування і багато стрільби. Щоб добре стріляти, треба стріляти", – пояснює він.

Тренують і оборону, і наступ. "Людей готуємо по реальній ситуації, яка вимагає сучасного ведення бойових дій. Реальне ведення бойових дій і книжка сильно відрізняються", – пояснює Ясінський.

У підручниках все розписано на базі досвіду 2014-2016 років, а зараз на полі бою ситуація змінилася, додає він. Є базові елементи, присутні у всіх типах ведення боїв у будь-якій війні. Але інструктори фокусуються ще й на тому, з чим боєць точно буде стикатися на полі бою-2023.

Військовослужбових навчають як українські інструктори, так і представники країн-партнерів, каже Коваль.

"Снайперів у нас готують спеціалісти з Ізраїля, Великобританії і наші співробітники Управління держохорони. Як на мене, найкращими були саме співробітники УДО – вони просто суперінструктори", – каже Шевцов.

Окрему увагу, за його словами, приділяють підготовці штурмовиків.

"Їх готують штурмувати окупи, вести бій в умовах населеного пункту, проводити зачистки, розміновувати, – говорить Шевцов. – Це дуже скрупульозна робота із доведення всіх навичок до автоматизму. Найбільше часу займає практика. Щоб все працювало на рівні інстинктів".

Нюанси підготовки залежить від досвіду офіцерів підрозділу. Так, наприклад, у бригаді "Спартан" ввели, окрім базової, систему підготовки спецназу, чого ніхто в НГУ раніше не робив, розповідає Півненко.

"Вона інтегрована не в повному обсязі, бо це різні рівні підготовки, – каже він. – Але при штурмових діях вона дасть людям перевагу".