Пестициди, ДДТ і не тільки: Чи справді їжа в СРСР була натуральною - викрито головний міф

Радянську їжу часто ідеалізують як дешеву, смачну і головне – натуральну. Мовляв, ковбаса тоді була з м’яса, морозиво – без пальмової олії, а кава – "ароматна, хоча й рідкісна". Але за цими спогадами стоїть не що інше, як масова колективна ілюзія. Історичні документи, ГОСТи, архіви й особисті спогади свідчать: більшість із цих уявлень – міфи, народжені бідністю, дефіцитом і радянською пропагандою. OBOZ.UA розповідає про радянські ГОСТи та продукти харчування, передають Патріоти України.

Кава – смак для обраних

Справжня кава в СРСР була не просто рідкістю, а елементом розкоші. Придбати її можна було або через зв’язки, або встоявши у гігантській черзі, якщо десь з’являвся імпортний товар.

Особливою популярністю користувалася індійська кава, яку продавали в металевих банках. Після вживання банки роками зберігали як реліквії – для гвинтів, цвяхів або ґудзиків. Її ціна дорівнювала вартості пляшки хорошого коньяку. Тож каву берегли для свят, гостей або враження "розкішного життя".

А щодня споживали "кавові напої" – суміші з вівса, цикорію, ячменю, каштанів або жолудів із додаванням 10–15% кави. У 60–70-х роках такі напої стали нормою. Цікаво, що ще у 1913 році в Російській імперії імпортували понад 12 тисяч тонн зерен кави, а в 1920 році – лише 5 тонн.

ГОСТи: ідеал чи інструмент ілюзії

Інший міф – непорушність та якість ГОСТів. Радянська система державних стандартів начебто забезпечувала суворий контроль якості продуктів. Насправді ж ГОСТ:

• регламентував не якість, а допустимі замінники;
• змінювався щороку, залежно від врожаю чи наявності сировини;
• дозволяв фальсифікацію, зафіксовану офіційно.

Ковбаса за 2,20 – легенда радянської гастрономії. Згідно з ГОСТом, вона мала містити 75% м’яса. Та в примітках дозволялося замінити м'ясо на:

• крохмаль;
• білкову плазму;
• бульйонні концентрати;
• подрібнені кістки;
• кров та муку.

Масове виробництво не встигало за вимогами – заморожене м'ясо не розморожували, а разом з упаковкою кидали в м’ясорубки. Так народився анекдот про туалетний папір у ковбасі. До речі, туалетний папір теж був у дефіциті. Так звану "натуральну ковбасу" виготовляли, але переважно за спецзамовленнями для номенклатури.

"Натуральне" морозиво

Інший улюблений образ – "найсмачніше у світі радянське морозиво". У 1930-х роках його дійсно готували з молока, вершків та агар-агару. Але вже з 1966 року до стандартів внесли зміни:

• дозволили використання емульгаторів і барвників;
• дозволили рослинні жири, зокрема пальмову олію;
• з'явилися ароматизатори.

Відтоді класичне молочне морозиво почало втрачати свою "натуральність". Легендарний торт "Пташине молоко", створений у 1960-х, спочатку складався з яєць і агар-агару. Але й тут ГОСТ виявився гнучким: через складність з інгредієнтами дозволили замінювати:

• агар-агар – на крохмаль;
• яйця – на меланж (порошкову суміш яєць);
• масло – на маргарин.

Тож навіть найвідоміші солодощі радянської епохи згодом перетворювались на компроміс між доступністю і смаком.

Пестициди, ДДТ і дитяче молоко

Щоб виконати план п’ятирічки, в СРСР активно використовували пестициди та ДДТ. ДДТ (дихлордифенілтрихлоретан) – синтетичний хлорорганічний інсектицид, який широко використовувався в середині XX століття для знищення комах-шкідників у сільському господарстві та боротьби з малярією.

У 1970-х понад 20% родючих земель були ними заражені. Вміст ДДТ фіксували у 8% зразків м’яса, у до 10% овочів, у 30% зразків дитячого молочного порошку – перевищення в 5 разів.

У СРСР не було хімії, бо не було з чого її виробляти у великих масштабах. Але й справжньої "екопродукції" не існувало. Продукти часто фальсифікувались, склад змінювали, ГОСТи адаптували під потреби дефіцитної економіки. А все натуральне й справді смачне осідало на столах партійної верхівки. Радянська їжа була такою ж продуктом системи, як і все інше – з обмеженнями, підмінами, винятками та добре продуманими міфами.