Підручники приховували дивні пристрасті Гоголя, Лесі Українки та Бандери

Коли ми вчилися в школі, про Миколу Гоголя, Лесю Українку чи Степана Бандеру нам розповідали лише частину правди. За класичними портретами письменників і борців за незалежність ховалися несподівані захоплення, про які підручники мовчали, передають Патріоти України з посиланням на матеріали 2+2.

Микола Гоголь, строгий класик, насправді обожнював рукоділля: в’язав шарфи, шив хустки для сестер, кроїв сукні. І солодке — постійно носив у кишенях цукор, жував солодощі, міг з’їсти цілу банку варення за раз. Мабуть, саме ця «солодка звичка» підживлювала його фантазію та уяву.

Леся Українка не лише поетеса-борчиня, а ще й художниця-мариністка. Малювала морські пейзажі, хоча до наших днів дійшла лише одна її робота. А ще Леся була великим другом тварин: у дитинстві у неї навіть була кізочка, що ходила за нею, як собачка. Ця чутливість і співчуття відбилися і в її поезії.

Степан Бандера зазвичай асоціюється з політичною боротьбою, але його життя було яскравішим. З дитинства він брав участь у вертепах і заснував у селі власний театральний гурток. Бандера був активним спортсменом: від баскетболу («кошиківка») до лижних прогулянок, а в Пласті проходив щоденний вишкіл незалежно від погоди. Малий зріст не заважав йому бігати, стрибати у висоту та грати у баскетбол.

Окрім того, Бандера мав феноменальну пам’ять і знання: читав Івана Франка, Тараса Шевченка та Лесю Українку, цитував Святе Письмо, філософів і поетів, а зі студентами влаштовував інтелектуальні ігри, змагаючись у цитуванні уривків з літературних творів і народних пісень.

Отже, за суворими шкільними образами крилися справжні, живі люди — творчі, чутливі та непередбачувані. Іноді варто відійти від підручника, щоб побачити їх такими, якими вони були насправді.