Підступна хитрість розуму: Вчені дізналися, чому від недосипу може покращуватися настрій

Дослідники з Північно-Західного університету виявили, що гостре позбавлення сну може спричиняти в мишей підвищений викид дофаміну і посилення пластичності мозку, що може пояснити тимчасове піднесення настрою і підвищену активність, які часто спостерігаються після нічного відпочинку, пише Gizmodo, передають Патріоти України.

Наукова робота від початку не була спрямована на вивчення впливу депривації сну на настрій, а виникла на основі ширшого інтересу до того, як різні переживання впливають на стабільність настрою.

Дослідження, проведене під керівництвом постдокторанта Мінгженга Ву, було спрямоване на вивчення дофамінових шляхів у мозку та їхніх швидких змін під час таких розладів настрою, як депресія, і реакції на антидепресанти, наприклад кетамін. Викликавши в лабораторних мишей депривацію сну, що імітує людський досвід нічного відпочинку, дослідники відмітили підвищену агресивність, гіперактивність і зміни в сексуальній поведінці.

Зокрема, дослідження показало значне збільшення активності дофаміну в префронтальній корі, ядрі аккумбенса і гіпоталамусі мишей, позбавлених сну, порівняно з контрольними групами, які добре відпочили. Подальші експерименти показали, що ядро аккумбена і гіпоталамус мають виражений зв'язок із гіперактивністю, а префронтальна кора пов'язана зі спостережуваним антидепресивним ефектом.

Отримані результати дають змогу припустити, що збільшення дофаміну чинить унікальний вплив на різні ділянки мозку. Також було відзначено посилення нейропластичності в префронтальній корі, що, можливо, пояснює тривалий підйом настрою після втрати сну. Доцент Євгенія Козоровицька розповіла про наслідки дослідження, наголосивши, що навіть випадкові життєві рішення можуть чинити глибокий і швидкий вплив на роботу мозку.

Незважаючи на те, що, згідно з результатами дослідження, нестача сну може тимчасово підвищувати настрій, автори застерігають від використання позбавлення сну для лікування депресії через ймовірний подальший спад і потенційний довгостроковий ризик розвитку афективних розладів. Натомість вони сподіваються, що отримані результати допоможуть краще зрозуміти суть розладів настрою і сприятимуть розробці ефективних методів лікування.