Після важкого поранення померла 25-річна бойова медикиня 71-ї бригади ДШВ ЗСУ

Стало відомо про смерть 25-річної бойової медикині підрозділу аеророзвідки 71-ї окремої єгерської бригади десантно-штурмових військ ЗСУ Анастасії Осінцевої з позивним Пандора. Повідомлення про смерть Осінцевої з’явилось на її сторінці в Instagram, передають Патріоти України.

«17.10.2000−11.11.2025 Померла захищаючи країну. Памʼятаємо», — сказано в цьому дописі.

Про смерть Осінцевої повідомили також у ліцеї № 7 міста Дніпро, де вона навчалась. 17 жовтня вона написала, що на початку жовтня, за 10 днів до того, як їй виповнилось 25 років, отримала важкі поранення, в тому числі ніг, рятуючи побратимів з-під обстрілу.

«Я тимчасово в кріслі колісному і буду дуже старатись відновитись якомога швидше. Наші позиції розбивали весь день, ми вимушено перемістилися, без зв’язку, я з посестрою вийшла по двох наших хлопців, щоб забрати їх в укриття. На зворотному шляху нас випасли, ми з нею встигли тільки під дерево шмигнути, і це, напевно, нас врятувало. Чую звук, відчуваю тепло на нозі, хоч болю ще не було, кричу „300, ліва нога, турнікет“, але потім підіймаюся на ногу і розумію, що не масована. З допомогою вибираюсь до укриття», — розповіла бойова медикиня про обставини першого поранення.

Осінцева пояснила, що наступного ранку, коли її мали евакуювати, було уражено автомобіль, на якому її збирались вивезти. «На іншу точку переходимо. Без зв’язку, але знаємо, що десь всередині там має бути авто. Густий ліс, високі дерева, крони закривають небо, ми засіли, праворуч від мене рюкзак медика і зброя, а за п’ять метрів побратим. Чуємо гул „пташки“ за пару секунд „до“ розумію — на нас. Роблю два-три кроки у бік і падаю. Дзвін, тепло на правій нозі й обличчі… Як результат — ушкодження обох ніг, осколок у грудній клітці, контузія, судоми і кошмари уві сні і наяву», — розповіла бойова медикиня про те, як її поранили вдруге.

Після цього Осінцева написала на руці пароль від телефона та «в голосових записала найважливіші слова — раптом це колись відправиться». «Я вдячна побратимам, які вийшли до нас, по зв’язку передали, що я тяжка „300“, мінус ноги (на тому кінці був шок і переживання), а ще за те, як вони змогли організувати подальший евак. Я вийшла з бліндажа через 4 години після другого поранення, мене вклали на ноші і пару км протягнули вчотирьох. Всю дорогу я вибачалась, що важка, а в голові було прохання: хоч би вони не постраждали через мене, я не хочу стати причиною», — продовжила вона.

Після поранень Анастасії Осінцевій заборонили спиратись на поранені ноги і вона пересувалась на колісному кріслі, але вірила, що зможе відновитись і повернутись на службу.