Пізанська вежа має «термін придатності». Дослідники розрахували, скільки шедевру ренесансу залишилося утримуватись від падіння

Пізанська вежа — одна з найвідоміших архітектурних пам’яток світу — вже понад вісім століть дивує людей своїм небезпечним нахилом. Те, що колись було будівельною помилкою, з часом перетворилося на символ Італії, предмет наукових досліджень і постійне джерело занепокоєння. Сьогодні деякі вчені припускають: без людського втручання ця легендарна споруда могла б не дожити до 2151 року, передають Патріоти України з посиланням на FOCUS.UA.

Будівництво вежі розпочалося у 1173 році, коли Піза була заможним і впливовим містом. Уже після зведення першого ярусу стало помітно, що споруда нахиляється. Причина виявилася простою й фатальною водночас: тонкий фундамент заклали на м’яких ґрунтах — глині та піску, які не змогли витримати масивну кам’яну конструкцію. Через війни та політичні труднощі будівництво зупинили майже на сто років, і цей вимушений «перепочинок» частково врятував вежу від швидкого обвалу.

Коли роботи відновили, середньовічні будівельники намагалися виправити ситуацію, роблячи поверхи з одного боку нижчими. Це не усунуло проблему, але дозволило довести споруду до завершення. У XIV столітті була збудована дзвіниця, яку спеціально нахилили у протилежний бік, щоб компенсувати перекіс. Так Пізанська вежа набула свого унікального вигляду й стала архітектурною легендою.

Протягом наступних століть нахил повільно, але невпинно збільшувався. Спроби зміцнити фундамент часто давали протилежний ефект: підняття ґрунтових вод, нерівномірне осідання, додаткові навантаження лише погіршували ситуацію. Навіть у ХХ столітті деякі рішення, зокрема заливання бетону у фундамент, призводили до ще більшого перекосу.

У 1952 році італійські науковці оприлюднили тривожний прогноз: якщо нічого не робити, вежа може обвалитися до середини XXII століття. Це стало поворотним моментом. Держава ініціювала міжнародний пошук інженерних рішень, і зрештою було розроблено складний план порятунку, що поєднав сталеві троси, противаги та надзвичайно обережну роботу з ґрунтом.

У 1990-х роках Пізанську вежу закрили для туристів і розпочали масштабні стабілізаційні роботи. Інженери буквально по міліметру знімали ґрунт з одного боку фундаменту, дозволяючи споруді повільно повернутися у безпечніше положення. До початку 2000-х нахил вдалося зменшити до рівня XIX століття, а вежу знову відкрили для відвідувачів.

Сьогодні фахівці запевняють: за умови постійного моніторингу Пізанська вежа залишатиметься стабільною ще щонайменше кілька століть. Вона стала прикладом того, як людська помилка може перетворитися на культурний скарб, а наполегливість науки — зберегти його для майбутніх поколінь.