Поки чиновники крадуть: Айтівець з Тернополя задонатив понад 25 млн грн на ЗСУ

Тернопільський айтівець Дмитро Чеверда за три з половиною роки повномасштабної війни перерахував на потреби Сил оборони понад 25 млн грн. Лише на фонд "Повернись живим" чоловік передав майже 10 млн грн. Про це повідомили у пресслужбі фонду, передають Патріоти України.

Як розповіли у "Повернись живим", спочатку чоловік донатив із грошей, відкладених на ремонт квартири та переїзд до Львова. А згодом його мобільна гра для iOS почала приносити стабільний дохід – і весь його Дмитро спрямовує в донати.

"На себе гроші особливо не витрачаю. Хіба що можу іноді трохи переборщити з книжками – купую багато. Решта – на благодійність", – розповів Дмитро Чеверда. У яких умовах живе розробник, як йому вдається заробляти мільйони та чому майже весь дохід він віддає на потреби фронту – у відео:

Як пишуть у спільноті програмістів DOU, Дмитро став активно волонтерити й донатити з 2022 року.

Дмитро Чеверда – iOS-розробник із Тернополя. Працює у київській компанії SQUAD, а в ІТ-сфері – вже понад десятиліття.

Почав працювати під час навчання

Як пише "Галас", Дмитро родом із Тернопільщини, працювати почав ще під час навчання – спершу фрилансером. Першим офісом став стартап Ecodery, а зараз він вже кілька років у SQUAD, працює віддалено. Менеджерські ролі його не приваблюють – натомість фокусується на розвитку своїх мобільних ігор.

Його найуспішніша – це гра у шаради, яку спочатку зробив як розвагу для друзів. Тепер вона стабільно тримається у топі карткових ігор App Store, має понад 50 тематичних колод і приносить Дмитрові більше доходу, ніж основна робота. Проте він продовжує працювати, щоб більше заробляти – і більше донатити.Також у команді з друзями Дмитро розробляє нову гру, де треба вигадувати підписи до мемів. Проєкт уже на бета-тестуванні.

Волонтерство у підвалі ресторану: як усе починалося

24 лютого Дмитро приєднався до волонтерського осередку, який організували його друзі в одному з підвальних ресторанів Тернополя. Спершу купували речі першої потреби: термобілизну, ліки, спорядження. Одного разу їм вдалося відправити до Києва фуру з сімома тоннами дизелю.

Згодом сконцентрувалися на комплектації аптечок: знайшли швачок для підсумків, облаштували умовну конвеєрну лінію й за рік зібрали понад 8 тисяч аптечок. Дмитро взяв на себе комунікації з постачальниками, логістику та контроль запасів. Коли запити на аптечки зменшились, команда змістила фокус на точкову допомогу та фінансові донати.