Польща будуватиме нові заводи орієнтуючись на нашу сировину: як аграрне лоббі Європи прагне змусити Україну експортувати насіння ріпаку, а не продукти переробки

У Європі може змінитися баланс на ринку ріпаку: Польща планує розширювати переробні потужності, навіть попри те, що вже зараз вони частково перевищують власне виробництво сировини. Водночас Україна поступово відходить від експорту насіння, роблячи ставку на готову продукцію, передають Патріоти України з посиланням на УкрАгроКонсалт.

За оцінками аналітиків, Євросоюз щороку відчуває дефіцит ріпаку на рівні 5–6 млн тонн. Раніше значну частину цієї нестачі компенсувала Україна, яка постачала до ЄС мільйони тонн насіння.

Однак ситуація змінюється. Українські виробники дедалі активніше інвестують у переробку, адже саме вона приносить основну додану вартість. Якщо раніше майже весь ріпак ішов на експорт у вигляді сировини, то тепер все більше його перетворюють на олію та шрот усередині країни.

Це вже відчутно на практиці. У поточному сезоні обсяги експорту насіння зменшилися, натомість зріс продаж ріпакової олії. І саме вона починає конкурувати з європейською продукцією на ринку ЄС.

У такій ситуації європейські переробники опиняються між двох викликів. З одного боку — ризик втратити важливе джерело сировини. З іншого — посилення конкуренції з боку готової української продукції.

На цьому тлі польські компанії не зупиняються й розглядають нові інвестиції. Зокрема, йдеться про будівництво додаткових заводів із переробки ріпаку. Один із проєктів передбачає запуск підприємства з потужністю близько 400 тисяч тонн на рік. Ба більше, звучать ідеї створити ще кілька подібних об’єктів.

Втім, тут виникає логічне питання. Уже зараз у Польщі переробні можливості оцінюються приблизно у 4 млн тонн на рік, тоді як власне виробництво ріпаку становить близько 3,5 млн тонн. Тобто частина потужностей і без того залишається недозавантаженою.

Розширити посіви суттєво не вдасться — аграрні ресурси обмежені. А отже, нові заводи ще більше посилять залежність від імпорту сировини.

У підсумку формується нова реальність: Україна поступово переходить від ролі постачальника сировини до виробника готової продукції, тоді як країни ЄС, зокрема Польща, намагаються зберегти свою переробну галузь і водночас шукають, де взяти достатньо ріпаку.

Це означає, що конкуренція на ринку лише посилюватиметься — і виграє той, хто зможе ефективніше працювати з доданою вартістю.