Помер на заробітках: Подробиці про долю загадкового батька митрополита Епіфанія

На батьківщині тата митрополита Епіфанія нікого з його сім'ї вже не залишилося, а в батьківському домі живуть сусіди. Чоловік покинув жінку з немовлям на руках майже 40 років тому, а майбутнього предстоятеля Православної Церкви України мама виховала з дідом і бабою, передають Патріоти України.

Найближчі жінки предстоятеля ПЦУ – мама Віра Богданюк і хрещена мама Ольга Поляк. Вони дуже пишаються владикою і вперше розповідають журналістам, що його шлях до Бога був важкий. У дитинстві тоді ще не митрополит Епіфаній, а Сергій Думенко ріс без татової любові: "Він у собі тримав, він ніколи не запитався про батька, не було і до цього часу. Любов батька йому замінив дідусь. Він всю любов батьківську докладав до нашого владики. Дідусь, не була слова батько. Ніколи не було слова тато, тільки дідусь, бабуся і мама".

Тато покинув родину, коли Сергію був місяць. Чому за все життя він не цікавився власним сином? Журналісти їдуть дізнатися на його батьківщину, де Думенки живуть чи не в кожній хаті. Дехто з них шукає зв’язків із нинішнім владикою, але майже ніхто не знає, де шукати обійстя саме Петра Думенка. Один із селян розповів, що знав діда митрополита Епіфанія. "Дідуся я знав, а батька не знав. Вони там живуть, за річкою. Цей дід дуже добрий чоловік, до церкви ходив постійно, працював пічником. Хто знав, що внук буде владика. Люди розказують, що змалечку цей хлопчик був начитаний".

Інший селянин провів на обійстя, де жила родина. "Тут народився батько", - пояснив він. Тепер у будинку поселились інші люди, котрі підтверджують, що раніше жив батько владики Епіфанія та навіть шукають родинні фотографії. Три роки тому померла бабуся і спадщина дісталася їм. "Думенко Сергій з Жадови, я одразу сказала, що це Петрусів син, бо я ще тоді чула, що дуже звертався хлопчик до Бога", - кажуть вони.

Про те, що в Петра від першого шлюбу залишився син, баба з дідом знали, але в гості, каже родичка, не їздили, бо жили бідно. Дід сам заробляв на велику сім’ю, був столяром. Баба не працювала, але про внука інколи розпитувала в земляків: "Мама його цікавилася. Звідти з Жадови приходила до нас жінка, продавали свині. Мама зустрічалася, все питалася як, але ніколи не їхали". "Казала вона, що має внука і він дуже до Бога", - підтверджує сусідка Марія Мендришора.

Петро, кажуть, захворів і помер на заробітках: "Там його і поховали. Коли баба була хвора і коли дізналася про Петруся, то вона після того одразу померла". Найближчий кровний родич митрополита – його дядько Степан, наймолодший син Думенків. Він каже, що в сімї було шестеро дітей, але всі вже померли, крім нього. Він переконує, що рідня тримала в таємниці народження Сергія, але тепер, коли той став митрополитом Епіфанієм, хоче побачитись: "Якби така була можливість, я би хотів з ним зустрітися. Це ж, як кажуть, наша кров. Щоб вибачив, що так сталося, що таке життя, так якось склалося батькове життя". Степан визнає схожість митрополита зі своїм братом, а про родича, запевняє, до останнього не знав. "Якби мама знала, то я би стовідсотково знав", - каже він. Із братом, батьком Епіфанія, багато років не спілкувався – той помер, коли йому було 53 роки. "Знав, що він помер. А що так зробив брат, ну, зрозумійте, не можу я судити нікого", - пояснив він.