Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
Києві раптово помер молодий актор Іван Марченко. Він був відомий з відеороликів про правила поведінки в столичному метро. За два дні до смерті Марченко виповнилося 44 роки. Подробиці смерті актора розповіли в студії дубляжу LeDoyen Studio, де актор працював, передають Патріоти України.
Іван Марченко народився 27 лютого 1977 року. Активно знімався в кіно, грав у Київському театрі російської драми імені Лесі Українки, брав участь у зйомках соціальних роликів.
У кіно дебютував в серіалі "Слід перевертня". Також він знявся в таких фільмах і серіалах" "Дідусь моєї мрії", "Повернення Мухтара", "За все тобі дякую", "Час гріхів", "Рідні люди", "Останній кордон", "Зовсім інше життя", "Диво", "якби я тебе любив", "Тільки любов", "Здрастуй, мама!", "Жіночий лікар", "Свати-6", "Метелики", "Инфоголик", "Ментовські війни. Одеса".
Найбільшу впізнаваність Марченко принесли соціальні ролики про правила поведінки в столичному метро. Відомо, що останні п'ять років актор боровся з раком кісток. Хвороба відступила після тривалого лікування, але раптово знову повернулася з подвоєною силою. 1 березня Івана Марченко не стало.
"Друзі! Сьогодні після тривалої відчайдушної боротьби зі страшною хворобою, нас покинув талановитий актор, режисер і прекрасна людина Іван Марченко. Світла пам'ять. Нам тебе буде бракувати", - повідомили на сторінці студії, де він працював.
Напередодні смерті Марченко розмістив на своїй сторінці в Facebook зворушливий пост-звернення до друзів. Він подякував їм за те, що вони поруч і за те, як він провів свій день народження.
"Дорогі мої, фантастичні друзі, ви навіть не уявляєте, що зі мною вчора зробили! Я порваний, склеєний, знову порваний і знову склеєний. Ви прекрасні, і ви Сила, ми Сила!" – написав артист.
В Україні люди похилого віку після виходу на пенсію мають право на грошові виплати. Сума залежить від тривалості трудового стажу. Чим більше років людина пропрацювала, тим більше грошей їй виплачуватиме держава. Про те, на які суми можуть розраховувати...
Кухня СРСР - це унікальне явище в історії гастрономії, де смакові вподобання суспільства формувалися не стільки традиціями, скільки рішеннями партії та можливостями промисловості. Готували з того, що було, їли те, що можна було "дістати", а популярними...
