Про це говорили давно! Вчені зробили сенсаційне відкриття, з'ясувавши, що бачить людина перед смертю

Нейробіологи вперше отримали наукові докази активності мозку людини у момент смерті. Під час дослідження 87-річного пацієнта вони зафіксували явище, яке нагадує “огляд життя” — коли перед очима проносяться найважливіші моменти минулого. Про це пише DailyMail, передають Патріоти України.

Під час лікування пацієнта з епілепсією в Канаді було проведено електроенцефалографію (ЕЕГ) для спостереження за мозковою активністю. Під час процедури у 87-річного чоловіка сталася зупинка серця, яка призвела до смерті. Однак пристрій продовжив фіксувати активність мозку.

Науковці були шоковані, адже вперше змогли спостерігати, як мозкові хвилі змінюються перед смертю. За словами нейробіолога Земмара, дослідження зафіксувало сплеск гамма-, дельта-, тета-, альфа- та бета-хвиль, які відповідають за обробку спогадів, мислення та свідомість.

“Ми побачили зміни у нейронних коливаннях безпосередньо перед і після зупинки серця. Це може пояснювати явище, коли перед смертю люди бачать найяскравіші моменти свого життя”, — зазначив Земмар.

Вчені пояснюють, що різні типи мозкових хвиль відіграють важливу роль у роботі центральної нервової системи. Зокрема:

• Гамма-хвилі активуються під час обробки спогадів та висококогнітивних функцій.
• Дельта-хвилі характерні для глибокого сну.
• Тета- та альфа-хвилі пов’язані зі станами розслаблення та творчої активності.

Наразі дослідники пропонують кілька пояснень щодо причини цього явища:

1. Нестача кисню: критична ситуація активує вивільнення нейротрансмітерів, які посилюють роботу мозку, викликаючи появу яскравих спогадів.
2. Активація мигдалеподібного тіла: ця частина мозку відповідає за реакцію “бий або біжи”, а також за зберігання яскравих спогадів. Її активація під час критичного стану може спричинити “спалах пам’яті”.

“Ці відкриття дають нам змогу зрозуміти, що мозок може бути біологічно запрограмований на перехід від життя до смерті”, — підкреслює Земмар.

Результати дослідження можуть допомогти краще зрозуміти механізми роботи мозку під час критичних станів і смерті. Це також відкриває нові горизонти для медицини та нейробіології.