​Пропаганда: походження терміну, історія та її наслідки в умовах війни

В сучасних реаліях, здається, неможливо було не чути про пропаганду. Найбільше цей термін стосується новин з росії, де мистецтво пропаганди вивели на новий рівень. Тому, команда BukiSchool вирішила детальніше розглянути, що є пропагандою, як вона виникла, її вплив на людину і не тільки.

Пропаганда – як вона виникла?

Термін з’явився ще у XVII сторіччі у Ватикані. «Пропаганда» в перекладі з латини означає «щось, що підлягає поширенню», а її покликанням було поширення правильного, на думку Ватикану, віросповідання, переконати іновірців.

Нецерковного значення пропаганда набула в наступному столітті, а в XIX столітті термін набув негативних рис та став популярним у політичній сфері. А вже у XX сторіччі пропаганда стала масовим явищем через появу диктатур (нацистська Німеччина, СРСР). У цих країнах були спеціальні відділення, які займались пропагандою. Недарма Росія, яка вважає себе правонаступником СРСР, підхопила методики пропаганди та зараз застосовує на повну у війні проти України.

Що ж таке пропаганда?

Чітко визначити це поняття досить складно. Дехто знаходить спільне між пропагандою та переконанням, адже чим відрізняється те, що ви переконали друга придбати піцу від переконання проголосувати за певну партію? Втім, політолог Гарольд Лассвел дав таке визначення пропаганді: «висловлення думки або дії, свідомо спрямоване особою або групою з метою впливу на думку або дії іншого індивіда або групи з визначеною кінцевою метою за допомогою маніпуляцій». Тож головна відмінність пропаганди від переконання – наявність маніпуляцій.

До цього можна додати ще кілька пунктів, які створюють відчутну різницю між пропагандою та переконанням:

• Масовість.
• Систематичність.
• Маніпулятивність.
• Однобокість.
• Чітка визначенність цільової аудиторії (на кого саме буде спрямована пропаганда).

Види пропаганди та її методи роботи

Технологічний прогрес створив ще більше умов для поширення пропаганди – її можна побачити в Інтернеті, на телебаченні, на рекламних білбордах, почути на радіо тощо. Вона може проскакувати і в кіно, музиці, театрі – недарма в російських серіалах чи фільмах проскакує приниження українців та прославляння російської армії.

Таких прикладів у кінематографі чимало – це і фільми Брат і Брат 2, Тарас Бульба, 9 Рота тощо. Тобто, росіяни це готували ще задовго до 2014-го року. Аби більш детально ознайомитись, радимо переглянути відео від Загін кіноманів на YouTube – там є ролики про те, як зображували Україну в російському кінематографі до та після 2014-го року та навіть у ситкомах на кшталт “Моя прекрасна няня”.

Історик Збинєк Земан виокремлює три види пропаганди:

• Біла – прямо повідомляє мету і джерела інформації.
• Сіра – мета і джерела інформації можуть бути прихованими.
• Чорна – фальшива інформація, яка створюється від імені опонента.

Також виділяють чотири принципи пропаганди:

• Активує емоції.
• Спрощення інформації.
• Атака на опонентів.
• Апелювання до надій, мрій чи страхів цільової аудиторії.

Як бачимо, пропаганда з часом модифікується, пристосовується до нових умов. Вона непомітно діє у багатьох країнах, зокрема, і в Україні. Різноманітна інформація про політиків (їхні благодійні внески чи навпаки розтринькування грошей), заклики вступати до лав ЗСУ чи чутки про незаконні дії ТЦК – все це впливає на велику кількість людей. У них, відповідно, формується думка про те чи інше явище.

Та це ніщо у порівнянні з тим, як Росія використовує проти України пропаганду. Саме росіяни зараз є головним виробником пропаганди у світі.

Як Росія використовує пропаганду проти України і що з цим робити?

В останні роки російська пропаганда набирала обертів, поширюючи чимало неправдивої інформації про українців, окупацію частини територій України тощо. Для цього використовують такі прийоми:

• Дегуманізація опонента. Саме цим кожного дня вже протягом 9 років займаються російські ЗМІ. Мета проста – принизити ворога, щоб глядач не мав емпатії до нього. Тому українців регулярно називають «бандерівцями, наркоманами, нацистами», з’являються історії про біолабораторії.
• Порівняння ворога з Гітлером. Росіяни досі вважають Адольфа Гітлера найбільшим злом, хоча вже пройшло майже 80 років з дня перемоги над нацистською Німеччиною. Така фіксація на Гітлері дозволяє впливати на росіян через культ перемоги. Тому не дивно, що вже і Володимир Зеленський став «новим Гітлером» в російських ЗМІ.
• Зображення своїх лідерів на фоні мілітаристської тематики. Це використовують у Росії, Білорусі та КНДР, що дозволяє зображати лідерів країни мужніми та сильними.
• Ворог влади = ворог держави. Цей прийом використовують всередині Росії, називаючи всіх, хто проти політики Путіна, ворогом країни. Таким чином, лідера країни ототожнюють із самою країною, тож будь-яка критика влади вже вважається зрадою.
• «Лінія партії». Термін з’явився ще в СРСР, але досі використовується в Росії. Суть полягає в тому, щоб налаштувати глядачів на патріотизм. Недарма всі пропагандистські шоу в Росії містять кольори триколору, викликаючи почуття єдності та патріотизму.

Одним з найяскравіших прикладів “лінії партії” є співак Шаман, який возвеличує росіян. При цьому ж його образ дуже нагадує німецьких нацистів: шкіряна куртка, пов’язка у вигляді прапору Росії на лівій руці. І, звісно ж, текст пісні, в якому стверджується, що Бог саме з росіянами, і вони начебто найправильніше живуть у цьому світі.

Переконувати росіян у брехливості їхніх ЗМІ не має сенсу – вони просто перейдуть на емоції та не будуть навіть слухати ваші аргументи. Протистояти пропаганді можливо, але це не просто. Головна зброя – знання та критичне мислення. Перш за все, треба поповнювати запас знань з історії України, української мови, хоча й інші предмети теж не завадять. Наприклад, дуже часто можна почути, що українська та російська мови дуже схожі, але це далеко не так.

Взагалі аналізувати пропаганду не так і складно, принаймні російську. Зараз росіяни роблять її максимально простою, буквально в лоб кажучи, який весь світ жахливий, а Росія хороша, але може і ядерну бомбу скинути. Куди складніше з російськими лібералами. Вони працюють дуже хитро, називаючи це війною Путіна, мовляв, росіяни насправді цього не хочуть. Їхня підтримка України – тимчасова, оскільки вони зацікавлені у владі, а не в безпеці та спокої українців.

Саме тому знайти подібний підтекст можна у Юлії Латиніної, Максима Каца, команди Навального тощо. Додався сюди і Ілон Маск – власник твіттера став одним із рупорів російської пропаганди на Заході. Так, нещодавно мільярдер висунув тезу, що варто пожертвувати частиною територій України, аби уникнути Третьої світової війни.

Тому слід пам’ятати про інформаційну гігієну та не вірити сліпо всьому, що ви почуєте чи побачите. Розбирайте інформацію, аналізуйте тези, які в ній присутні. Все це дасть змогу не вестись на пропаганду та розрізняти її поміж звичайних новин, які не мають у собі додаткового підтексту.