Примат на ім'я Канзі спричинив перегляд межі між "людським" і "тваринним" мисленням

Ще донедавна здатність відрізняти уявне від реального вважали виключно людською рисою — фундаментом абстрактного мислення, планування та складної соціальної взаємодії. Передають Патріоти України з посиланням на дослідження опубліковане в журналі Science.

Самець бонобо на ім’я Канзі продемонстрував те, що раніше приписували лише Homo sapiens: він свідомо взаємодіяв з уявними предметами, чітко розуміючи різницю між вигадкою та реальністю.

Під час експериментів дослідники з Університету Джонса Гопкінса пропонували Канзі гру з «порожніми» контейнерами. Люди імітували наливання соку або перекладання виноградин — жодних реальних об’єктів усередині не було.

Попри це, бонобо безпомилково відстежував уявні переміщення «предметів» і вказував саме на ті контейнери, де вони мали б бути за логікою гри. Вирішальним стало інше: коли Канзі пропонували вибір між реальними ласощами та уявними, він завжди обирав справжні.

Це означає, що тварина не плутала вигадку з реальністю — вона усвідомлено грала за правилами уявного сценарію.

<У когнітивній науці цю здатність називають вторинною репрезентацією — умінням утримувати в голові дві моделі світу одночасно: реальну та уявну. Саме вона дозволяє людям планувати майбутнє, розуміти наміри інших і брати участь в іграх з удаванням.

Довгий час вважалося, що людиноподібні примати можуть лише імітувати таку поведінку, реагуючи на підказки або асоціації. Експеримент з Канзі вперше дав переконливі докази: бонобо не просто реагує — він уявляє.

Уява старша за людину?

Успіх Канзі має далекосяжні наслідки. Якщо бонобо здатні до уявних репрезентацій, це означає, що основи абстрактного мислення виникли шість–дев’ять мільйонів років тому — ще до розділення еволюційних ліній людини та людиноподібних приматів.

І що важливо: цей рівень мислення не потребує людської мови. Хоча Канзі спілкується за допомогою лексиграм, дослідники наголошують — ключовим є не символи, а сам когнітивний механізм.

Тепер науковці планують з’ясувати, чи здатні до такої уяви дикі примати, які не мали тривалого контакту з людьми. Якщо так — доведеться остаточно переглянути межу між «людським» і «тваринним» мисленням.

Бонобо Канзі вже зробив своє: він поставив під сумнів один із найстійкіших міфів про винятковість людини. І схоже, це лише початок.