Репресії, доноси та заздрість: Мирович нагадав, якими насправді були "добрі люди" з СРСР

Радянська пропаганда зображувала типового свого громадянина, як чесну, працьовиту, віддану та добру людину. Тому фанати СРСР не рідко жаліються на те, що раніше не лише ціни, а навіть люди були кращими, передають Патріоти України

Однак насправді за ілюзією ідеального суспільства ховалися злоба, заздрість та тотальне невдоволення життям. Міф про "добрих людей" того часу розвінчав відомий білоруський блогер та дослідник союзу Максим Мирович.

Типова радянська людина виникла внаслідок штучної перебудови суспільства, політики "Великого терору", ГУЛАГу та цензури. Вижити в таких умовах могли лише ті, хто або взагалі не "висовувався", або усіляко обслуговував владу.

Таким чином в СРСР і виникла подвійна мораль. Між собою люди говорили одне, а на публіку зовсім інше. Пристосуванці вважали цілком повсякденними речима обман та зрадництво, адже саме так держава своїм прикладом і навчила їх поводитися.

Доноси

У 1930-50-ті роки в СРСР процвітали доноси. Люди посміхалися одне одному, були ввічливими, але водночас пильно стежили за сусідами та збирали компромат. Це відбувалося з декількох причин.

По-перше, тоді вважалося, що якщо не я скривджу, то мене скривдять. Громадяни намагалися підставляти одне одного, допоки самі не збовтнули зайвого та не опинилися в трудовому таборі. Деякі донощики навіть починали почуватися вищими через те, що начебто допомагають владі.

По-друге, за зраду можна було отримати матеріальну вигоду. Донощики могли претендувати на майно людини, яку вони підставили. Принаймні їм могла відійти додаткова кімната в комуналці.

Заздрість

Влада СРСР намагалася зробити неможливе та урівняти всіх, тому в країні всі жили приблизно однаково погано. Як наслідок, заздрощі виникали через найменшу різницю в доходах, майні тощо. Навіть після смерті Сталіна ситуація не покращилася.

З незначним підвищенням рівня життя зростала і заздрість. Ті в кого була двокімнатна квартира, заздрили тим, кому дісталася трикімнатна. Ті, кому не вдалося купити дефіцитні товари, заздрили тим, в кого вони були тощо.

Від заздрощів виникала й тотальна недовіра, плітки та підозри, адже якщо хтось зміг отримати те, чого в мене нема, можливо, він зробив це незаконно.

Трансляція невдоволення

Через масову бідність, обмеженість ресурсів, невдоволення життям, відсутність самореалізації, страх тощо, переважна більшість радянських людей не лише не були добрими, вони були озлобленими на весь світ. Це призводило до регулярних конфліктів в громадських місцях, чергах, штовханини та хамства. Всі негативні емоції суспільства виливалися в агресію. Однак спрямована вона була не на систему та владу, адже вона сильніше, а одне на одного.