У поліції Солом'янського району запевнили, що справа закрита, адже загибель настала з природних причин. Водночас дружина ветерана почала власне розслідування та пошуки свідків бійки, яка відбулась напередодні, передають Патріоти України з посиланням на Обозреватель.

Так, 28 грудня 2019 року Алехно, який в цивільному житті працював далекобійником, повертався додому після двомісячної відсутності. Він повинен був їхати в Лубни на автобусі Київ - Харків від Центрального залізничного вокзалу.

У розмові по телефону з одним із знайомих Алехно проговорився про бійку, але сказав, що все гаразд. Згодом гаджет відключився, і на зв'язок чоловік більше не виходив.

Уже вранці наступного дня до дружини зателефонували із київської Служби розшуку і розповіли про загибель. Ветерана АТО знайшли на зупинці на вул. Урицького (після перейменування - вул. Митрополита Василя Липківського). У нього була черепно-мозкова травма.

В морг без слідчого вдову та друзів загиблого не пустили. Правоохоронець спершу погодився поїхати туди з ними, але дорогою передумав і для впізнання лише показав жінці фото загиблого.

По обличчю впізнати було неможливо. Все в синцях і ранах, засохла кров з носа й вух. На фото він лежав на якійсь каталці з розплющеними очима, у нього був задертий светр, зі вм'ятиною в голові, дві трубки - в роті й голові. Як мені пізніше пояснили лікарі з медроти, де служив Володя, кров з носа й вух - ознака черепно-мозкової травми, а били його явно тупим предметом, - розповіла дружина Алехно.

Від слідчого друзі загиблого дізналися, що о 1:00 годині ночі той потрапив до лікарні, де йому наклали шви на брови, а о 3:00 його відпустили. Вже о 6:00 надійшов повторний виклик - з вул. Урицького.

Хоча пізніше у правоохоронних органах заявили, щоб між зверненням ветерана до лікарні та його загибеллю минуло кілька днів, тому ушкодження на тілі Алехно не могли бути причиною смерті.