Різдво - 25 грудня чи 7 січня? Чим відрізняються західні різдвяні традиції та традиції християн пострадянського простору

У ніч із 24 на 25 грудня західний світ святкуватиме Різдво Христове. І з кожним роком дедалі більше християн на пострадянському просторі приєднується до святкування цього дня замість або разом із традиційним раніше 7 січня (за так званим новим стилем). Чи існують відмінності в тому, як святкують Різдво християни західного і східного обрядів? Наскільки вони кардинальні і в чому полягають? Що потрібно і що заборонено робити в це свято? Патріоти України пропонують вам розібратися у головних різдвяних традиціях.

Передріздвяний піст

Безпосередньо Різдву Христа, яке християни західного обряду і більшість православних церков святкують 25 грудня, передує підготовка до світлого свята – передріздвяний піст. У католиків він називається Адвент і триває в середньому 4 тижні.

І якщо для християн східного обряду важливо витримувати досить суворі обмеження в їжі, то, наприклад, католики воліють концентруватися на духовному аспекті й сприймають цей період як радісне очікування приходу Христа.

Для всіх християн Різдво – це сімейне свято, у переддень якого родини збираються повним складом за святковим столом. І в східному обряді, і в західному існує традиція ставити на стіл 12 пісних страв – за кількістю апостолів Христових. Не повинно бути на святковому столі й алкоголю.

Вечір перед Різдвом для українців був часом святочних ворожінь. Церква ніколи не схвалювала таких спроб зазирнути в майбутнє, але молоді дівчата століттями виходили на вулиці й запитували ім'я першого зустрічного – щоб дізнатися ім'я свого судженого. Вони вирушали під чужі вікна й підслуховували розмови в хаті – за характером розмов робили висновок про те, яким буде життя в заміжжі. Кидали через ворота взуття, щоб за тим, у який бік показує носок чобота, дізнатися в якій стороні живе майбутній чоловік.

Для християн західного обряду різдвяна ніч також асоціювалася з чудесами. Тому цієї ночі багато хто загадував заповітні бажання в надії, що вони неодмінно збудуться. Водночас католицька церква, наприклад, зауважує: головним дивом, яке може статися з людиною в переддень Різдва, є обов'язкове примирення з близькими в разі сварки. Цієї ночі вирішити непорозуміння зобов'язані всі віряни-католики.

"Якщо в родині, серед близьких людей виникли якісь суперечки чи непорозуміння – цього вечора вони повинні бути вирішені. Для багатьох сімей це цінніше від будь-якого дива. Це – зцілення. Зцілення стосунків людей. Адже цього вечора ініціаторами примирення є не самі люди, а Христос, який приходить і об'єднує їх. Видимим знаком такого примирення на слов'янських територіях є розламування білого хліба – облатки", – розповідає єпископ Києво-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький.

Білий хліб після прочитання молитви ламає найстарший член родини. Опісля всі присутні за столом поділяють хліб одне з одним. І лише після цього беруться до їжі.

У православних же існує традиція "носити кутю" хрещеним батькам, які в обмін на частування дарують похресникам подарунки. Вечір родина проводить разом, а потім люди йдуть на різдвяну службу до церкви, аби пробути там до ранку.

Ще однією вкрай важливою різдвяною традицією для католиків є "тарілка для Ісуса" на святковому столі. Ця традиція передбачає не тільки поставити на стіл на одну тарілку більше від кількості присутніх, але й наповнити її, розділивши святкову трапезу з малозабезпеченою або самотньою людиною.

"Це важливий момент відкриття серця бідному, нужденному. Адже разом із ним у дім приходить Ісус. Бо він сказав: я був голодний – ви нагодували мене. Я знемагав від спраги – ви напоїли мене. Я був мандрівником – і ви прийняли мене... Ця людина є живим символом присутнього Ісуса, якому ми готові служити", – підкреслює єпископ Кривицький.

Святкове богослужіння

Для християн як західного, так і східного обряду це – головна частина святкування Різдва. Водночас якщо православні проводять в церкві всю ніч на різдвяній літургії, то католики правлять службу ввечері.

Триває святкова служба близько двох годин і супроводжується занесенням фігурки немовляти Ісуса в вертеп, освяченням вертепу й святковою літургією – Літургією пастирів – у якій згадуються ті, хто першими прийшов поклонитися народженому в Віфлеємі Богу. Вранці ж і вдень віряни ще двічі збираються у церкві.

Святкування

Після служби в церкві християни збираються за святковим столом. Залежно від країни або регіону, на столі можуть бути традиційні національні різдвяні страви на кшталт запеченої індички в США чи різдвяного пудингу. Утім, ні католицька, ні православна церкви особливої уваги кулінарній складовій свята не приділяють.

"Це регіональні й традиційні речі. А якщо немає у людей конкретної страви, то що – Різдво не настане? У нас є певні українські стійкі традиції. Хтось їх дотримується, хто знає. Хтось – не дотримується, вважаючи зайвими. Але головне ж не це... Головне – не поколядувати, не з вертепом походити, не стіл накрити, а прийти до церкви й поклонитися Христу новонародженому", – каже митрополит ПЦУ Олександр Драбинко.

Проте, одна традиційна різдвяна страва, спільна для всіх, таки існує – кутя. У різних варіаціях, але вона неодмінно ставиться на святковий стіл на Різдво.

Обов'язковим атрибутом свята є також виконання колядок.

"Тексти колядок у католиків і у православних можуть дещо відрізнятися. У нас [у католиків] традиційними є німецькі колядки. Найвідоміша і одна з найстаріших колядок – "Тиха ніч", "Stille Nacht". У православній церкві не завжди її співають. Є в нас також колядки, в приспівах яких звучать слова латиною... Та загалом, наші різдвяні традиції дуже схожі на ті, що існують у православній церкві – якщо мова йде про Святвечір, побажання в цей день, нічну літургію. Ці речі дуже схожі", – каже єпископ Кривицький.

"Традиції церковні, які є стійкими, – це богослужіння, колядки, прославляння Христа, подарунки. Ми славимо Христа новонародженого. Це наша українська традиція: десь більш розвинена, десь менше. Служба і колядки є скрізь, а все решта залежить від традицій, які склалися на місцях. У нас, наприклад, для богослужіння використовують дзвони, а на Прикарпатті – трембіти. Чи чули ви в Києві десь трембіти? У нас є безліч регіональних особливостей, які лише прикрашають основу – богослужебне святкування Різдва Христового. Є єдиний стрижень: ми святкуємо одне свято, але всі – по-різному. Єдність – у розмаїтті, як колись говорили", – резюмує Драбинко.

Насправді, традиції святкування Різдва християнами західного й східного обрядів – не так сильно й різняться. Адже всі вони спрямовані на те, щоб зробити світ кращим, людей – добрішими, помисли – чистішими. Поступово стирається навіть найбільш явна до недавнього часу відмінність – дата святкування – 25 грудня чи 7 січня.