Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
В Макарові почули "подих" ворога майже з самого початку російського вторгнення – ще у перші дні почали кружляти літаки, а місцеві жителі під звуки вибухів від авіаснарядів ховалися у погребах. Евакуацію на той момент ще не оголошували, а багато жителів селища не хотіли тікати і сподівалися на краще. Тому більшість часу проводили у погребах, передають Патріоти України.
Про це розповіла журналістам Главреду місцева жителька Олена Федорівна, якій довелося з донькою і маленьким онуком близько двох тижнів виживати під бомбардуваннями та обстрілами російських "асвабадітєлєй".
"Сиділи вдома, бігали в погріб – з погреба. А з дитиною так довго не посидиш, бо там сиро, холодно – найдовше він витримував півтори години. А інші люди так цілими днями сиділи. Ми брали теплі речі, і постійно носили з собою цю валізу – туди і назад. Бо раптом бахне", – згадує Олена Федорівна.
З кожним днем "бахкати" ставало сильніше. Потім зникло світло, не стало води. Палили свічки, набирати воду бігали неподалік до сусідів. Після цього зник ще й зв'язок – щоб передзвонити рідним і розповісти, як вони, доньці Віті доводилося бігти десь за кілометр від дому в чи не єдине місце, де можна було зловити мережу.
"А потім різко стали бомбити сильніше… Десь 3-4 березня летіли вночі два літаки і скинули бомби на садочок, куди ходив наш малий. Це від нас по прямій метрів може 300-400. Так страшно було, як падали бомби. А потім вони розбомбили і школу", – розповідає місцева жителька. Люди після цього зрозуміли, що вороття назад немає – багато хто почав евакуйовуватися з селища.
"У Макарові центру немає – весь розбомбили. Спочатку були садочок і школа, потім – Будинок культури, хлібний магазин, хлібозавод, цегляний завод… Будинок культури бомбили двічі. Після першого разу наші почепили на напівзруйновану будівлю прапор України – і загарбники "бахнули" туди ще раз", – каже Олена Федорівна.
"Потім одна бабуся казала, що тільки її будинок лишився на Проектній, і ще один будинок. І то – показували нещодавно по інтернету, що п’ятиповерхівка стоїть, а жодного вікна немає", – розповідає жінка.
Хто хотів евакуюватися, записувалися у списки до волонтерів. Олена Федорівна з сім’єю тягнули до останнього – не хотіли їхати. Жінка навіть вмовляла доньку, щоб та їхала сама з онуком – але та навідріз відмовилася. А потім уже зник зв'язок і зателефонувати волонтерам не було можливості. Ініціативу у свої руки перейняла подруга жінки – сама записала сім’ю на евакуацію і поставила їх перед фактом.
"Ми збиралися нашвидкуруч. Хвилин за 10 що встигли схопити – те і взяли. Багато потрібних речей лишилося вдома. Коли виїжджали з Макарова, то чули по дорозі вибухи", – розповідає жінка.
Довідково. У селищі Макарів, що за 50 кілометрів від Києва, під російську окупацію потрапили лише два мікрорайони. Проте усі інші частини селища загарбники бомбили з авіації, обстрілювали з артилерії та Градів. В окупованій частині люди опинилися в блокаді і змушені були жити в підвалах без води та їжі.
Окупантів вдалося повністю вибити з Макарова 21 березня. Після цього там відкрилася жахлива картина руйнувань, яку залишили по собі загарбники – зруйновано понад 40% селища. Та найбільше постраждали довколишні села – у них практично не лишилося вцілілих будинків.
Крім цього, в селищі знайшли тіла 133 розстріляних цивільних мешканців. Зараз Макарів потрохи оговтується після страшних днів "русского мира", зокрема, там проводять розмінування, відновлюють водопостачання та електрику.
Президент Володимир Зеленський обіцяв, що всі зарплати і пенсії в Україні будуть виплачені згідно із законом, уряд має на це гроші. Крім того, у березні 2025 року буде проведено індексацію пенсій, що частково компенсує зростання споживчих цін, передают...
На Полтавщині засудили чоловіка, який відмовився від мобілізації. Суд призначив йому 3 роки позбавлення волі.Про це стало відомо з вироку Лубенського районного суду Полтавської області, повідомляє ТСН. Раніше його визнали придатним до служби, передають...
