"Росіяни забрали в мене все, цим усім був мій чоловік": Захисниця "Азовсталі" розповіла про ворожий полон і останню розмову з коханим

У прикордонниці Валерії "Нави" Суботіної, яка захищала "Азовсталь", Росія відібрала найдороже - її коханого. Жінка майже рік провела у полоні ворога, однак зламати її росіянам не вдалося. Про полон і втрату чоловіка, що загинув у бою з російськими окупантами у Маріуполі, "Нава" розповіла в інтерв'ю "Радіо Свобода". Вона також пригадала останню розмову з коханим, передають Патріоти України.

У полон до ворога Валерія Суботіна потрапила у травні 2022 року, коли захисники Маріуполя, виконуючи наказ, вийшли з "Азовсталі", припинивши безпрецедентну оборону у повній облозі. Повернутися додому захисниця змогла лише за 327 днів, у результаті обміну полоненими 10 квітня 2023 року.

"Коли я ходила зігнутою – доводилося так ходити майже рік, – мені казали: "Ну что, Украину не согнуть?". Я казала: "Ні, Україну не зламати", – розповідає Валерія.

Вона пригадує: витримати полон їй допоміг надпис, який на стіні її камери залишив хтось із полонених українців. "Деякий час я була в камері одна. І в тій камері, де була, був такий напис на стіні, я впевнена, що це писав хтось з наших – напис "Страдайте достойно". Він теж був одним з моїх таких слоганів по життю в той час. А інший, напевно, слова Лесі Українки "Щоб не плакать, я сміялась". Це звучить дивно. Але я дуже багато сміялася і там. Чого не розуміли вони", – розповіла "Нава".

Валерія Суботіна брала участь в обороні "Азовсталі" як пресофіцерка Донецького прикордонного загону. На війну вона пішла услід за коханим, прикордонником Андрієм Суботіним. Саме там, у підземеллях "Азовсталі", під канонаду вибухів та безперервних обстрілів, закохані побралися 5 травня. За кілька днів потому Андрій загинув. Ще за кілька днів Валерія опинилася у російському полоні.

Вона зізнається: досі до кінця не вірить, що той, кого любила понад усе, більше ніколи не повернеться. Саме це, а також обіцянка, дана коханому, дали сил витримати полон.

"Я досі говорю з ним, дивлячись на небо. І все ще вірю, що він повернеться. У полоні було важко усвідомити його смерть. Я розумію, що... от ще що підтримувало в полоні. Те відео, я ще його не передивилася, яке ми записували", – каже захисниця.

Валерія констатує: Росія відібрала у неї найдорожче. Тож більше не було нічого, що могло би її зламати. "Росіяни не могли вже більше в мене нічого забрати. Вони забрали у мене усе. Цим всим був мій чоловік Андрій. Він мріяв побачити мене у білій сукні. Він на "Азовсталі" говорив: "Вибач, що у тебе її не було". Він мені снився постійно в Таганрозі. Він мені снився в Маріуполі, на "Азовсталі", на зруйнованій цій "Азовсталі".. Він казав: "Я тут з хлопцями, у мене все добре". Але казав: "Чому ти не купиш собі білу сукню?" Зараз її є де взяти. І він має мене звідти в ній побачити", – поділилася з журналісткою захисниця.