29 березня цьогоріч Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" розірвав договір з Російською православною церквою в Україні. Вона мала діючий монастир на території святині.
Договір про безоплатне користування будівлями і майном лаври був укладений в липні 2013-го. Однак у листопаді торік священнослужителі, які правили у святині – потрапили в низку скандалів. Спершу, 12 листопада, під час богослужіння церковний хор почав прославляти Росію та співати "Звон плывёт, плывёт над Россиею, пробуждается Матушка - Русь". Наприкінці того ж місяця Служба безпеки України провела в лаврі обшуки. На території виявили осіб без документів, громадян Росії, а також ворожу пропагандистську літературу. Також була знайдена велика сума грошей. Пізніше проти тодішнього намісника лаври Павла (Лебідя) запровадили санкції та порушили кримінальні справи.
Враховуючи це, у Міністерстві культури та інформаційної політики створили міжвідомчу робочу групу, яка і постановила розірвати договір.
Тимчасово виконуючим обов'язки намісника лаври глава Православної церкви України Епіфаній – призначив архімандрита Авраамія. До цього він був членом Духовного собору Києво-Печерської лаври. Однак добровільно вийшов зі складу РПЦ в Україні та закликав братію залишитися у лаврі, але вже у складі ПЦУ.
Кореспондентка Gazeta.ua зустрілася із нинішнім намісником святині та поговорила із ним про те, як зараз живе лавра. А також про відносини із Павлом Лебідем та іншою братією, яка проживала в монастирі раніше, зазначають Патріоти України.
НАЙКРАЩА ПРОПОВІДЬ
На території Верхньої лаври, де височіє Успенський собор, тихо й не багато людей. Часом чути звук робочих інструментів, жінки у фартухах прибирають опале жовте листя з бруківки. Площу перед храмом заливає сонячне світло, а працівники відкривають крамниці й музеї.
Настоятель монастиря Авраамій зустрічає біля входу. Стоїть у чорній рясі й скромній жилетці, каштанове волосся акуратно зачесане назад. Заходимо в собор - ледь тліє жовте світло, горять тонкі свічки, відбиваючись на склі й золотому оздобленні вівтаря.
Настоятель приносить два стільці, сідає навпроти. Розповідає, що народився у багатодітній сімʼї. Його батько був священником, тому змалечку виховувався у православній вірі, а кожен його день починався з молитви.
- Проходили роки, а моя мрія з дитинства була - стати священником, - зізнається, усміхаючись. - Вона здійснилася, ще й у такому великому обсязі. Якби мені колись сказали, що доведеться взяти на себе таку важку ношу - очолити лавру - то я б ніколи в це не повірив.
- Свого часу був парафіяльним священником на Черкащині. Маючи такий досвід, розумію і намагаюся відноситись до кожного монаха з повагою і любовʼю, бо це непростий шлях. Звичайно, якщо це справді за покликанням серця, бо можна говорити красиво, а справами бути далеким від цього. Найкраща проповідь - це життя священника.
- Чи можна тоді назвати справжнім священником колишнього настоятеля лаври Павла Лебідя?, - питаємо.
До проукраїнських ченців тут ставилися зверхньо
- Не буду когось окремо виділяти або засуджувати, бо Господь усіх розсудить, - відповідає архімандрит. - Головне, ми знаємо, що ця фігура - надзвичайно одіозна, амбіційна своїм характером і впевненістю. Але аж ніяк не личить священнику, а тим більше монаху, проклинати людей.
Вперше з Павлом познайомився у 2019 році. Тоді Авраамій вступав на службу до Києво-Печерської лаври, тому мав отримати дозвіл намісника.
- У нас була тривала розмова, - каже архімандрит. - З перших днів митрополит бачив, що я проукраїнська людина своєю позицією й думкою. Неохоче він мене прийняв у братію лаври, але коли це сталося, я зрозумів, що буде непросто з моїми поглядами. Усі знають, що до проукраїнських ченців тут ставилися зверхньо, вважали, що займаються не тим, чим потрібно. Але кожен із них - громадянин країни, у якій він проживає, за яку має молитися. Тут усе інакше, бо моляться, за "Богохранімую страну нашу". За яку? Таких питань, що породжують сумніви, можна ставити багато. У лаврі ми пережили ковід і вже тоді спостерігали байдужість колишнього намісника. Він запевняв, що не треба слухати лікарів і все буде добре. Проводять служби російською, навіть зараз. Це старословʼянська, але з російським ізводом, а є київський. Вони служать тією мовою, якою Петро І провів реформу - тобто русифікацію.
Намісник показує настінну скульптуру ліворуч. Між колонами у профіль зображений Петро Румʼянцев-Задунайський - російський державний діяч, який займався знищенням української державності. Памʼяка зʼявилася під час реставрації Успенського собору, що тривала у 1999-2000 роках.
- На жаль, не було вирішено питання автокефалії у 1992 році, і ми втратили час. Це працювало на інтереси агресора. І стратегічний план війни, вочевидь, був розроблений заздалегідь.
ПОГРОЗИ ЗА "НЕПОСЛУХ"
Початок повномасштабного вторгнення остаточно підштовхнув Авраамія до радикальних змін. 29 березня 2023 року він перейшов до ПЦУ.
- Я не можу служити тим людям, які зацікавлені й працюють на стороні агресора. Заяви колишнього намісника мене збентежили ще більше. Були настанови, що "потрібно перечекати три-чотири дні - і все буде добре". Коли щось пішло не за планом, то почали на ходу перевзуватися й показувати, як люблять Україну й армію, хоча насправді зовсім не так. Таким людям не місце в загальноукраїнській святині. Вони до сьогоднішнього дня чекають на них (росіян. - Gazeta.ua), сидять у розкішних садибах, шкіряних кріслах і розказують, що вони мученики.
Архімандрита призначили виконуючим обовʼязки настоятеля Києво-Печерської лаври. Того ж дня московський патріархат заборонив йому проводити служіння.
- Розповідали, що в ПЦУ нічого не вийде, що у Верхній лаврі немає людей, але з кожною неділею приходить все більше вірян. І це - молоді й активні люди, що говорить про розквіт. Як казав митрополит Епіфаній: "Наша церква відкрита для всіх". Навіть для представників московського патріархату, які намагаються за щось зачепитися і виправдатись, бо розуміють, у якому становищі опинилися. Розказують, як люблять Україну, але залишаються при своїх поглядах і спілкуються з "друзями" агресора. Допоки це буде в нашій країні - доти буде війна.
Багато ченців Києво-Печерської лаври готові перейти в ПЦУ. Однак за ними ведуть посилений контроль, адже перехід похитне довіру до московського патріархату, пояснює настоятель.
Він їх викликає до себе у Вороньків на розмову
- Навіть коли я знаходжусь в юрисдикції ПЦУ у статусі виконуючого обовʼязки намісника, а мені досі приходять погрози від Павла Лебідя, то уявіть собі, що відбувається з монахами. Знаємо, що він їх викликає до себе у Вороньків (село на Київщині, де знаходиться маєток Павла Лебідя. - Gazeta.ua) на розмову, і тільки можемо здогадуватися, що то за розмови. Коли люди питають, чому немає переходів, то треба зрозуміти тих ченців. Але кожен повинен робити вибір, і якщо людина - свідомий українець, то має бути на боці добра й держави.
На погрози від колишнього намісника Авраамій не відповідає. Зараз живе в монастирі, щоправда не всі служителі позитивно відреагували на його призначення.
- Ніхто цього не очікував. Хтось вважає це за зраду, але я радий, що поряд з Іваном Мазепою записаний у московській церкві в числі зрадників, - говорить. - Це говорить про те, що вони втрачають свою силу. Тобто для них колаборанти, які співпрацюють з агресором, це нормально. Найстрашніше в цій церкві те, що головне бути в складі Московського патріархату, а робити можеш будь-що. Тобто тобі все буде прощено, а як тільки заявляєш про свою позицію - це одразу розцінюють як непослух.
МОЛИТВИ ЗА РОСІЯН
Продовжуємо розмову надворі, повільно йдемо алеєю. До намісника час від часу підходять вітатися прихожани й простягають руки, просячи благословення. Побачити будівлі, що перебували в оренді РПЦ, зараз не можна. Багато приміщень на момент передачі були в занедбаному стані.
Із колишньої резиденції митрополита Онуфрія представники Московського патріархату вивезли всі меблі, ікони та навіть зняли освітлення. Триповерхова будівля розташована у Нижній лаврі. Там була сауна, кімната для переговорів і трапезна.
Також у резиденції розташовані приміщення, у яких раніше відбувався священний синод Московського патріархату та, каже Авраамій, зачитували молитви за російських військовополонених.
У звичайних ченців були скромні келії. Стояли ліжко, шафа, стіл, засоби гігієни, а також святий куточок з іконами. Ті служителі, що входили в Духовний собор, мали трохи більші помешкання.
У монахів є свій розпорядок дня, який розпочинається з молитви о 6:00. Мають бути присутні всі ченці. Після цього йдуть виконувати послух - випікають просфори, прибирають печери тощо. Вийти в місто можна тільки з благословіння. Одяг, засоби гігієни й речі першої необхідності забезпечує обитель.
- Я проживав при храмі Агапіта й мав три келії. В одній із них на початку повномасштабного вторгнення я зберігав військову амуніцію, яку ми разом із волонтерами збирали для українських бійців. З кордону передавали аптечки, каски, бронежилети. Усе це відправляли на передову "Новою поштою". Я думаю, що братія здогадувалася про це, бо до мене часто приїжджали військовими машинами.
КАРТИНКА ДЛЯ АГРЕСОРА
Архімандрит організовував студентів допомагати розвантажувати гуманітарну допомогу, однак не розголошував це назагал. На початку Великої війни прочитав у своїй келії молитву українською мовою й поділився цим на сторінці у Facebook.
- Колишнього намісника це дуже зачепило, - згадує. - Він зателефонував мені і сказав: "Тобою певні люди займуться". Тоді зрозумів, що не можу бути в монастирі, де є підтримка ворога. Для мене це було страшно, тому почав шукати шляхи, як долучитися до ПЦУ. У цій церкві міг знайти спасіння для своєї душі і говорити про важливі у наш час речі. Взимку Служба безпеки розпочала у лаврі обшуки. Виявили російську літературу, але це не був секрет, бо кожен міг її побачити у церковних магазинах. Тоді почали її прибирати з прилавків.
- Усі питання обговорюємо. Його рекомендації і поради - надзвичайно мудрі. Епіфаній відкритий, щирий і любить, щоб все було благочестиво, як це належить монастирю. Може бути суворим, якщо хтось щось порушує. Він надзвичайно хороший адміністратор, який вміє все організувати. Взяв на себе велику ношу, але бачимо, що українська церква розвивається, про що свідчать переходи служителів.
Вхід у Нижню лавру закритий, немає доступу й у печери. Перед шлагбаумом досі стоять кілька вірян Московського патріархату з іконами у руках. Прихожани лаври стали заручниками й жертвами ідеології "русского мира", переконаний настоятель, саме тому так затято захищають керівництво УПЦ.
Тим, хто свято вірить в проросійську ідеологію, не місце в нашій державі
- 32 роки у церквах проповідували, що ми "єдіний народ", "єдіная Русь". навіть прирівнювали три країни (Україну, Росію і Білорусь. - Gazeta.ua) до Святої Трійці - хто взагалі міг думати про таке? - перебирає у руках чорні чотки. - Люди в це свято вірили, і коли "русский мир" до нас прийшов, почали виникати питання. Тому представники Московського патріархату намагаються виправдати свої дії і розповідають про репресії щодо них. Хоча ми бачимо, що вони повноцінно освячують храми, займаються своєю діяльністю і їх ніхто не переслідує. Але тим, хто свято вірить в проросійську ідеологію, не місце в нашій державі. Велика частина єпископату виїхала в Росію - значить вони виправдовують війну. Вірян використовують у своїх цілях і ці так звані "молітовниє стоянія" - картинка для агресора.
У лаврі формується проукраїнська братія, а до чернечої общини долучилися 12 ченців. Служіння проводять українською. Авраамій розповідає, що здивувався, коли його призначили намісником, і не тримається за посади. Але розуміє, що несе відповідальність за монастир і людей, які йому довірилися. Нещодавно відвідав гору Афон, де його прийняли дуже привітно.
- У мене є мрія - повернути лавру до тих преподобних часів. Монастир повинен бути монастирем, а не бізнеспроєктом. Тут має продовжуватися чернече життя. Є ще велика мрія, щоб на території Нижньої лаври розташовувався будинок для дітей-сиріт, особливо для тих, хто втратив батьків на війні. Забезпечимо їх усім необхідним, навчанням, медициною. Для дітей це буде найкраще місце, - говорить наостанок намісник і прощається, бо має йти у справах.
