Щось справді дивне: Найбільша річка Землі "розвернулася назад" та почала текти... в протилежному напрямку

Річка Амазонка є найбільшою дренажною системою у світі за об'ємом води та її водозбірним басейном. Протяжність річки становить близько 6 40 кілометрів і протікає вона з Анд до Перу, перетинаючи Південну Америку, а потім впадаючи в Атлантичний океан. Про це пише IFLScience, передають Патріоти України.

Майже 20 років тому Рассел Мейпс, бувши аспірантом-геологом в Університеті Північної Кароліни, намагався дослідити потік річкових відкладень від Анд до Атлантичного океану, коли він натрапив на щось справді дивне. Вчений досліджував осадові відкладення в центрі Південної Америки й виявив стародавні шматки дорогоцінного каміння циркону, які могли прибути тільки зі східного напрямку, а не з молодших Анд на заході.

За словами Мейпса, по всьому басейну вік мінеральних зерен вказував на дуже конкретні місця в центральній і східній частині Південної Америки. Це дивно, оскільки Амазонка нині тече із заходу на схід, а не зі сходу на захід. Що ж тоді перенесло ці відкладення стародавнього циркону зі сходу на захід?

Дослідники зазначають, що це не єдиний доказ того, що річка в минулому могла текти в протилежному напрямку, оскільки скам'янілості морських тварин, що віддають перевагу воді, було виявлено в тих місцях, де вчені не очікували цього.

Учені продовжили дослідження: команда детально визначила, що мільйони років тому Амазонка справді текла в протилежному напрямку. Команда віднесла зміну напрямку до високогірної місцевості на північному сході Південної Америки, яка утворилася в крейдяний період між 65 і 145 мільйонами років тому.

За словами керівника Рассела Мейпса, Дрю Коулмана, річ у тім, що сама по собі Амазонка настільки плоска, що нахил у будь-якому напрямку може кардинально змінити ситуацію. Команда припускає, що ще до утворення Анд цей градієнт змусив річку текти зі сходу на захід, до арки Пурус. Водночас вода на західному боці арки текла до Тихого океану. У міру того як ці високогірні райони на північному сході розмивалися, вода почала текти в протилежному напрямку.

Дослідники також виявили, у міру зростання Анд між горами утворився басейн, який з часом наповнився, перш ніж зрештою розлився — це призвело до зміни потоку і зробило його таким, яким ми його знаємо сьогодні.

Команда також вважає, що остання зміна, ймовірно, відбулася протягом останніх 5-10 мільйонів років — це досить швидко з геологічного погляду. За словами Мейпса, їхня знахідка також є ще одним доказом того, наскільки непостійна поверхня Землі.

У 2014 році пізніша модель вчених припустила, що підйом Анд змусив вершини перехоплювати більше хмар, а наступний потік дощу спричинив ерозію, внаслідок чого з'явилися водно-болотні угіддя Пебас. Зрештою накопичення опадів підняло область, що призвело до зміни напрямку течії річки Амазонки.

Автори дослідження сподіваються, що подальші дослідження проллють світло на механізм, який змушує таку велику річку текти в протилежному напрямку.