"Шість солдат дивляться на вікно": 100-річна лучанка розповіла, як чоловік під дулом танка змусив її одружитися

Жительці міста Луцька Раїсі Деркач нещодавно виповнилося 100 років. Родом вона з села Бандурове Гайворонського району Одеської області. У місті Балта на Одещині знайшла кохання – за один день погодилася вийти заміж за офіцера. Пережила голод, Другу світову війну та смерть рідних людей. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на «Суспільне», передають Патріоти України

Довгожителька розповіла: познайомилася з майбутнім чоловіком Іваном випадково, коли йшла з університетською подругою на пошту відправити посилку своїм батькам. Ввечері з офіцером пішла в кіно, а вранці під вікнами квартири, де жила Раїса, він зробив пропозицію.

«Я за свого чоловіка вийшла заміж за 12 годин... Ідемо – мороз такий. Капрон, чобіточки, литочки видно, а вони ззаду – два офіцери. Один підходить, бере у мене ящик, несе. Каже: «Йдемо назад, а де ми зустрінемося» Вийшли з кіно, а я жила на квартирі. Тут веранда під склом, і ми з моїм чоловіком до 3 часов простояли. Ми говорили, а він падає на коліна і каже: «Будь моєю женой», – пригадала лучанка.

Зі слів Раїси Деркач, наступного дня наречений їхав на навчання і передав їй свою зарплату, аби на ці кошти організувати весілля. «Рано він не спав. Він вже в бойовій формі заїхав, я ще сплю. Він постукав і говорить «Да чи ні». Я кажу «Я не знаю, дай мені подумать». А він: «Подивися в вікно». Я дивлюся, а це березень, сніг лапатий лежить, дуло від танка направлене на вікна і 6 солдат дивляться на вікно. А він каже: «Якщо скажеш ні, то зараз цей будинок полетить», – пригадала з усмішкою лучанка.

Разом із чоловіком Раїса Деркач прожила довге життя: обидва в парі кохали один одного. У подружжя мав народитися малюк, однак на терміні 2,5 місяці вагітності Раїса втратила дитину – застудилася через негоду. На жаль, народити так і не змогла. Подружжя всиновило хлопчика.

Від сина Івана у жінки двоє онуків: один із них помер, як і коханий чоловік, а інший, Олександр Деркач, нині захищає Україну на фронті. Найбільше лучанка мріє про повернення свого онука додому.

Раїса Тарасівна розповіла: любить життя, землю, людей та місто Луцьк, де мешкає 63 роки. Пропрацювала жінка 17 років у міській раді.

Разом із чоловіком мала дачу і часто після роботи їздила доглядати все, що садили: капусту, буряк, моркву, картоплю. Якби не затерпали руки, говорить пенсіонерка, то пильнувала б дачну ділянку й зараз.

На пенсії, каже довгожителька, сумувати не доводиться. Вдома читає газети без окулярів, листується з друзями, опанувала мобільний телефон. Її племінник Сергій Іщенко із дружиною Надією допомагають по дому, купують продукти та готують їсти. 8 березня лучанка відсвяткувала ювілей.

«Я чувствую, що я не дряхлая старуха! Я ще не старуха. Ще можу поступати в інститут. Не вірю, що мені 100 років... Я виписую газету, читаю від кінця до кінця, пишу багато листів. Я люблю наш Луцьк. Це ж була пустиня, а зараз я їду і любуюсь. Наш Луцьк красивий, і він буде красивіший за Париж», – додала Раїса Тарасівна.