Слава вбиває? Знамениті співаки помирають раніше за своїх маловідомих колег

Робота університету Віттен-Гердеке свідчить, що популярність може бути пов’язана з підвищеним ризиком ранньої смертності - і не лише через інтенсивний ритм життя, а й через унікальний психосоціальний стрес, який супроводжує славу, передають Патріоти України.

До дослідження включили 648 артистів, що працювали між 1950 і 1990 роками. Половина з них досягла широкої впізнаваності, тоді як інші залишилися маловідомими. Кожному знаменитому виконавцю підібрали «пару» зі схожими характеристиками — статтю, роком народження, жанром, національністю та роллю у групі. Порівняльний аналіз засвідчив: зірки доживали в середньому до 75 років, тоді як менш відомі — приблизно до 79.

Автори зазначають, що слава може збільшувати ризик смертності через постійний тиск, втрату приватності та доступність шкідливих моделей поведінки, включно зі зловживанням психоактивними речовинами. За словами Джоанни Гепп, однією з авторок роботи, деякі риси характеру або травматичний досвід дитинства можуть одночасно підвищувати шанси на здобуття популярності й ризик ранньої смерті. Тобто сама слава може не бути єдиною причиною — але значно погіршує існуючі вразливості.

Результати частково пояснюють, чому так багато артистів ішли з життя від передозувань, алкогольної інтоксикації або проблем зі стресом — серед них Дженіс Джоплін, Емі Вайнгауз, Принс, Джимі Гендрікс. Науковці порівнюють ризики, пов’язані зі славою, із впливом тривалого куріння.

Дослідження також виявило, що сольні виконавці стикаються з більшим ризиком, ніж учасники гуртів, ймовірно через сильнішу ізоляцію та психологічний тиск. Водночас деякі знаменитості цього ефекту уникнули — наприклад, Тіна Тернер, яка прожила 83 роки, або Френкі Валлі, що й досі живий у віці понад 90.

Попередні гіпотези щодо підвищеної смертності 27-річних артистів — так званого «Клубу 27» — інше масштабне дослідження не підтвердило. Хоча поп-музиканти загалом живуть менше за інших знаменитостей, специфічного піку смертей у 27 років не виявлено.

Науковці наголошують: їхні висновки мають стати підставою для реформування системи підтримки артистів та впровадження програм психічного здоров’я для тих, хто перебуває під постійною публічною увагою.