"Соцдопомогу дадуть, але зроблять усе, щоб ви якнайшвидше вийшли на роботу": Як живеться українським біженцям у Данії

Від квітня біженцям з України дозволили працювати в цій країні ще до отримання дозволу на проживання – достатньо надати роботодавцю документ, який підтверджує, що вони подали таку заяву. Водночас спрощена процедура працевлаштування не гарантує, що людина зможе швидко знайти тут роботу. На заваді в першу чергу стає мовний бар'єр. Чим приваблює українських переселенців Данія, що їх дивує в цій скандинавській країні (приємно й не дуже) та чи складно тут адаптуватися, розповіла в розмові з журналісткою "Еспресо.Захід" професорка й дослідниця Київської школи економіки, Ганна Вахітова (на фото). В Данії вона перебуває з березня.

Фото надала Ганна Вахітова

Про данську мову

У вимові данська мова складна й навіть самі данці визнають, що вони говорять так, наче їхній рот напханий гарячою картоплею (сміється). Вчити данську – це де-факто вчити дві мови: по-одному слово читаємо, по-іншому вимовляємо. Попри те, що більшість данців вільно володіють англійською, без знання данської (хоча б на базовому рівні) у спілкуванні з державними органами не обійтися. Навіть у міграційному центрі: підходиш до термінала, щоб взяти талончик з номером у черзі, а там усі інструкції данською. На роботу без знання їхньої мови данці брати не хочуть. Але якщо іноземець володіє англійською на просунутому рівні і здобув вищу освіту в одному з європейських університетів (а це означає, що його диплом автоматично визнається в Данії), то шанси на працевлаштування, наприклад, у міжнародну компанію, в нього хороші. Для наших біженців організовують інтенсивні курси з вивчення данської мови. Людей туди буквально заштовхують (всміхається). Для тих, хто отримує соціальну допомогу, відвідування цих курсів обов’язкове.

На роботу без знання їхньої мови данці брати не хочуть. Але якщо іноземець володіє англійською на просунутому рівні й здобув вищу освіту в одному з європейських університетів (а це означає, що його диплом автоматично визнається в Данії), то шанси на працевлаштування, наприклад, у міжнародну компанію, в нього хороші

Про медицину

Система охорона здоров'я – приблизно така, яку хоче побудувати Україна. Держава покриває видатки на медичну допомогу всім громадянам. Українські біженці, які перебувають під тимчасовим захистом Данії, в цьому питанні прирівняні до громадян цієї країни, тому так само мають безплатний доступ до медичної допомоги, за винятком ліків та стоматологічних послуг для дорослих. Болить горло чи є алергія? Потрібно прийняти пігулки? Сімейний лікар випише рецепт. З ним ідете в аптеку та купуєте. Всі медикаменти данці купують за свій кошт, крім тих, які їм видають у лікарнях. Якщо ви серйозно хворієте, наприклад, на рак, якісне й дороге лікування, що охоплює й лабораторні аналізи, й ліки, й необхідні оперативні втручання, держава покриває повністю.

В українців до західної медицини дві найбільші претензії. Перша – лікар радить їм лікувати нескладні хвороби парацетамолом, а не виписує довжелезний список препаратів. Друга – треба довго чекати на прийом лікарів-спеціалістів, а нерідко й сімейний відмовляється прийняти "сьогодні на сьогодні". Якщо ситуація не дозволяє чекати, потрібно звернутися в Emergency department (відділення невідкладної допомоги, – ред.). Але приймають там не в порядку живої черги. Спершу надають допомогу тим, хто її найбільше потребує. Тобто приїхати в Emergency department з перелом руки й почекати три години, поки вам накладуть гіпс, бо в цей час сюди потрапили пацієнти з більш нагальними проблемами, – це нормально. Навіть якщо перелом у дитини. Для наших людей цей підхід є трохи незвичним та може викликати роздратування.

Фото: SCM.dk

Частково в українців є несприйняття тутешньої системи охорони здоров'я. Не тому, що це інша країна, а тому, що тут усе нове. В Україні у них був і свій гінеколог, і педіатр у дитини. А тут приїжджаєш, нікого не знаєш і треба заново вибудовувати зв'язки. Плюс не до кінця зрозуміло, як тут усе влаштовано.

Що я зауважила і що мене здивувало: у Данії є правила, до яких данці ставляться з великою повагою, навіть якщо вони з цього не надто щасливі і вважають, що все можна було б краще організувати. Але порівняно, приміром, з Німеччиною, в Данії можуть робити винятки. Якщо ти спокійно й переконливо поясниш, в чому полягає твоя проблема, чому ти не можеш діяти згідно з правилами та потребуєш особливого ставлення, данці підуть назустріч. Важливо лише проявити повагу й не "качати права", бо наші люди, навчені гірким досвідом, що в Україні кожен день – це боротьба, починають вдаватися до такої поведінки, щоб отримати бажане. Проте як тільки на данців починаєш тиснути, компромісу з ними вже не досягнеш.

У вівторок до сімейного лікаря можна записатися на четвер. Або можна подзвонити до лікаря (виділені конкретні години, коли це можна зробити) й він випише ліки телефоном. Мені так виписали снодійне – описала, що мене турбує, і фахівець запропонував препарат, який може допомогти. Електронний рецепт миттєво надходить в систему. . Через 5 хвилин я зайшла в першу-ліпшу аптеку та купила ліки – все швидко й просто. Медикаменти в Данії дорогі, але тут усе дороге. Коли починаєш переводити данські крони в гривні, охоплює жах. Але якщо отримуєш данські доходи, то не так воно й супердорого здається (всміхається).

Українським пацієнтам безплатно надають перекладача. На жаль, у мене був досвід перебування в лікарні. Майже на кожну мою зустріч з медперсоналом приходив перекладач. Ця система в них відпрацьована до автоматизму – це не тільки так для нас, українців, придумали. Перекладачі переважно російськомовні: з десятка разів, мабуть, лише двічі, у мене були україномовні перекладачі.

Чому українці шукають прихисток у Данії

Мої колеги, які перебувають зараз у Польщі, та й самі поляки, орієнтуючись на свої дослідження, зауважують: перша хвиля біженців з України – це були люди, які їхали до своїх родичів, друзів та знайомих. Але друга хвиля (приблизно така ж кількість) – це були люди, які їхали буквально в нікуди. У Польщі в них нікого не було, тож змушені були жити в центрах масового розселення. В Данії так само – одиниці з тих, хто сюди приїхав, мали в цій країні якісь контакти. Більшість із тих, з ким мала можливість поговорити, розповідали, що потрапили сюди цілком випадково. У березні, коли Польща почала "задихатися" від великого напливу біженців з України, поляки організували безплатне перевезення українців у Німеччину та Данію, де вже була налагоджена система розселення. Чимало українців прибули в цю країну саме за таким маршрутом. Друга хвиля – це знайомі цих "першопрохідців". Спрацювало "сарафанне радіо": "Тут хороші умови, забезпечують житлом. Не доведеться жити на вокзалі. Приїжджайте". Одна моя знайома приїхала за порадою іншої своєї знайомої, бо в цьому місті приймають у школу українських дітей. Хоча спершу планувала поїхати в Англію.

Чи складно знайти роботу

Польські колеги, які провели масштабне кількісне дослідження, стверджують, що рівень зайнятості серед українських біженців у Польщі становить 67%. Щодо Німеччини я бачила цифру 22%. Загальної офіційної статистики по Данії не знаходила, але в нашій комуні (я проживаю в одному з п'яти великих міст Данії, а великими тут вважаються міста, чисельність населення яких перевищує 100 тисяч) зайнятість становить приблизно 13%, включно з роботою на пів ставки. Українки здебільшого працюють прибиральницями, а також в сільському господарстві. Мовний бар'єр, на жаль, дуже обмежує в пошуку роботи.

Фото: Søren Bidstrup/Berlingske.dk

Доступ до місцевого ринку праці українці отримують з моменту, як здали біометрику (відбитки пальців, – ред.). Можуть починати працювати, навіть якщо ще не відкрили банківського рахунку. Просто тоді зарплату отримають пізніше, коли їм цей рахунок відкриють.

Українки здебільшого працюють прибиральницями, а також в сільському господарстві. Мовний бар'єр, на жаль, дуже обмежує в пошуку роботи

Якийсь час можуть жити на соцвиплати. Вони не супервисокі, шикувати не будеш. Але все залежить від того, до чого ви звикли. Якщо жили скромно, то цих грошей цілком вистачає. Проте данська влада буде з усіх сил на вас тиснути, щоб ви пішли працювати. Вас запросить на зустріч місцева служба зайнятості. Не маєте резюме – допоможуть його скласти. Не знаєте, як шукати роботу – допоможуть шукати, відправлятимуть на співбесіди. Ви зобов'язані звітувати, на які вакансії подавалися, скільки інтерв'ю у вас було. Будете ухилятися – можуть оштрафувати. Це не пов'язано з тим, що українців вважають працьовитою нацією. Така в них культура та державна політика. Рівень зайнятості в Данії один з найвищих в Європі. Якщо в Україні загальний рівень зайнятості трохи нижчий ніж 60% (а для жінок ця цифра ще менша, близько 50%), то тут працюють усі люди працездатного віку. Діти ходять у садочки і школи. За потреби можуть залишатися в групі продовженого дня. Це платно, але якщо ви бідні, держава надасть вам субсидію, щоб оплатити перебування вашої дитини. Проте всі мусять іти на роботу, зокрема й люди з інвалідністю. Особливих пільг у цьому плані немає. Держава зробить усе, щоб ви могли працювати. Якщо не ходите, вас забезпечать візком, щоб ви могли пересуватися. Якщо не можете робити щось руками, дадуть можливість опанувати спеціальність, яка дозволить упевнено почуватися на ринку праці. Якщо людина об'єктивно не може працювати (має, наприклад, серйозні ментальні розлади), їй платитимуть маленьку пенсію.

Порівняно зі стандартним біженством, система тимчасового захисту є більш поблажливою та дає більші можливості для працевлаштування. Проте я б не сказала, що в Данії якось по-особливому ставляться до українців. Це просто такий юридичний формат. Якби цю нову систему застосували, скажімо, першими не до українських, а до сирійських біженців, то вони так само мали б іти на роботу, мали б так само доступ до безплатної медичної допомоги й т.д. Але українцям дуже співчувають і багато допомагають.

Усі мусять йти на роботу, зокрема й люди з інвалідністю. Особливих пільг у цьому плані немає. Держава зробить все, щоб ви могли працювати.

Що українцям не подобається в Данії

У перші пів року наших біженців страшенно дратувало, що все тут відбувається дуже повільно. На відкриття банківського рахунку в Данії може піти й три місяці. Для наших людей це був шок: "Що вони так довго роблять?"

Тут важко знайти житло. Крім того, що потрібно знайти когось, хто готовий буде вам його здати, потрібно ще заплатити депозит у розмірі 2-3-місячної вартості оренди, і 95%, що вам його не повернуть. Це такий собі вступний внесок. Плюс "на вході" потрібно оплатити оренду за три місяці вперед. Це, щоб ви розуміли, умовно 4-6 тисяч євро (близько 160-240 тис. грн).

Система оренди житла в них дуже складна. Переважно квартири та будинки здають узагалі без меблів. Для наших людей це може бути неочікувано, однак це поширена практика і в Європі, і в Америці.

Є ще такий "прикол", що при виїзді ви повинні пофарбувати стіни, підлогу, а подекуди й стелю. Без різниці, скільки ви це житло орендували – три місяці чи п'ять років. Це дуже поширене правило. Я була в шоку, коли про це почула, але так у них регулюється ринок оренди нерухомості.

Багатьох українців напружує, що в Данії все дуже дорого. Знаю випадки, коли людина отримувала право на проживання в Данії, а потім відмовлялася від нього та виїздила в Німеччину. Там усе простіше влаштовано, а тому здається, що краще. Обидві – і данська, й німецька мови – складні. Але багато хто каже, що німецьку вивчити легше й перспективи використання цієї мови є більшими. Якщо вивчили данську, то використати ці знання зможете лише в Данії. А якщо вивчили німецьку й поїхали пізніше з Німеччини, ці знання знадобляться й у сусідніх країнах.

Тут важко знайти житло. Крім того, що потрібно знайти когось, хто готовий вам буде його здати, потрібно ще заплатити депозит у розмірі 2-3 місяці вартості оренди, і 95%, що вам його не повернуть. Це такий собі вступний внесок. Плюс "на вході" потрібно оплатити оренду за три місяці вперед

Що подобається

Данці – дуже толерантні й щирі. Вони не будуть вам широко всміхатися, але будь-яку вашу особливість сприйматимуть спокійно.

Ілюстрація. Йде вулицею чоловік років 45, одягнений як підліток-емо та ще й у спідниці. Уявили? Попри чудернацький вигляд, ніхто з перехожих на нього не витріщався, але й очі додолу не опускав. Так, наче він вбраний, як усі.

Йде людина – по лікоть рука відсутня. Ніхто їй услід не обертається. Данці виростають з розумінням, що будь-яка людина може бути будь-якою.

Бачила в Данії безхатьків, але вони ні до кого не чіпляються, не викликають страху. Приязні й спокійні. Поводяться як звичайні люди. Жодного разу не бачила, щоб випрошували милостиню.

Людей з інвалідністю, різними захворюваннями, фізичними вадами й каліцтвами, ментальними порушеннями (приміром, аутизмом) сприймають як повноцінних членів суспільства. Данці знають, що ця людина не демонструватиме успіхів у навчанні, але це не означає, що на ній треба "поставити хрест". Загалом у Данії людей не оцінюють. Принаймні на побутовому рівні.

Данія займає провідні позиції в рейтингах щасливих країнах (довгий час залишалися на першому місці, сьогодні – на другому), і я знаю, звідки це береться. У них все спрямоване на те, що людина має бути щасливою. Немає значення, відмінником є ваша дитина чи трієчником. Головне – щоб почувалася щасливою в школі, щоб навчання було їй у радість. Розпитую про сина, яка там ситуація в школі. А вчителі кажуть: "Ось тут він unhappy (нещасний, – ред.), тут unhappy, але загалом він happy (щасливий, – ред.)!".

Діти відвідують спортивні секції. Ніхто не ставить за мету, що вони чогось там мають навчитися. Головне, щоб їм подобалося. Данці вірять, що якщо створити для дитини комфортне середовище, вона тоді буде гарно вчитися. Вчителі спілкуються з дітьми з повагою.

Українські товари в данському магазині. Фото Ганни Вахітової

Українські біженці: осядуть чи повернуться

У Данії адаптуватися важко. До тих іноземців, які хочуть отримати статус постійного проживання, данці висувають серйозні вимоги. Недостатньо лише володіти мовою на хорошому рівні. Щоб мати шанси тут залишитися, необхідно прожити в цій країні сім років, з них пропрацювати не менш як чотири роки й весь цей час отримувати доходи, не нижчі за визначену межу.

Добре відомо, що чим довше людина перебуває в чужій країні, тим більше звикає і в неї є менше мотивації, щоб повернутися на Батьківщину. Так було з громадянами колишньої Югославії й з нами так буде. Щонайменше 10% тих людей, які виїхали, вже не повернуться

Дозвіл на тимчасове проживання, який зараз отримали всі українці, що перебувають тут під тимчасовим захистом, не є безтерміновим. У моїх паперах зазначалося, що він не може бути продовжений, за винятком ситуацій, якщо не зникнуть причини, з яких він був виданий. У перекладі на зрозумілу мову, це означає, що якщо війна буде продовжуватися, то й цей дозвіл продовжать ще на рік. Данці від початку (повномасштабного вторгнення РФ в Україну, – ред.) видавали його на два роки. Далі (коли війна закінчиться, – ред.) люди можуть подаватися на робочу візу, наприклад, якщо в них є робота, але і там теж є певні вимоги. Ваша професія має бути в списку таких, на яких є попит, або ваша робота має бути дуже високооплачуваною. Такого, що всі хто приїхав і захотів залишитися, автоматично залишаться, в Данії точно не буде. За інші країни не можу сказати, але припускаю, що механізм, як залишитися, скажімо, у тій же Німеччині, передбачатиме або роботу, або шлюб. Науковцям добре відомо, що чим довше людина перебуває в чужій країні, тим більше звикає і в неї є менше мотивації повернутися на Батьківщину. Так було з громадянами колишньої Югославії, і з нами так буде. Щонайменше 10% тих людей, які виїхали, вже не повернуться.

Як данці ставляться до українців

Данці дуже позитивно нас сприймають, дають прихисток у своїх квартирах чи будинках, допомагають з одягом тощо. Зокрема є багато приватних волонтерських ініціатив.

Фото: TV2 Nord

У школу, де вчиться мій син, прийшли представники компанії LEGO й подарували всім українським дітям великі набори конструкторів. Довгий час тут були безплатними візити в луна- й зоопарки. Підтримка відчувається, і вона досить серйозна.

Є багато речей, про які серед українців (і в Данії, і не в Данії) мало хто знає. Ця країна виділяє суттєві суми на військову та гуманітарну підтримку України. Просто вони про це так не кричать на кожному кроці й у новинах цього немає, але обсяги фінансової допомоги Україні є значними.

У Данії ви практично ніде не побачите прапорів інших країн. Я навіть чула, що ця заборона закріплена в них на законодавчому рівні. Не знаю, є такий закон у них чи немає, але факт полягає в тому, що чужих прапорів, крім українського, в Данії я не бачила.

Фото: Jeppe Kanstrup/bt.dk

Наші прапори висять на мерії, багато їх висить по місту. Для мене це був сигнал, що данці готові нас підтримати. Відчувається, що вони ставляться до нас зі співчуттям.