Справа не у вразливості мармуру до часу та набігів варварських народів: Історики з’ясували, чому більшість античних статуй не мають носів

Британські науковці після багаторічних досліджень прийшли до аисновку, що давні суспільства навмисно відламували носи від статуй і тому було кілька мотивацій.

«Переважна кількість [носів] була навмисне мішенню. На чорнобазальтовій голові племінника імператора Тіберія Германіка в Британському музеї видно зламаний ніс, ймовірно, у той самий час, коли ранні християни вирізали хрест на лобі цього язичницького портрета», – говорить Марк Бредлі, професор Ноттінгемського університету.

Подібна доля, здається, спіткала статую Афродіти в Національному археологічному музеї Афін: вона залишилася без носа, а на її лобі висічений великий хрест. Очевидно, принаймні в цих випадках видалення цієї частини тіла було частиною певного ритуального розвінчання фальшивого ідола.

У попередніх цивілізаціях, таких як єгипетська, відповіддю могло бути вірування в те, що статуя зберігає якусь «сутність» або «душу», яку вона репрезентувала, і тому згаданий акт вандалізму означав би буквально позбавити її влади. Зокрема, вважалося, що каліцтво носа «вбиває» дух статуї, оскільки теоретично позбавляє фігури здатності дихати, повідомляє iflscience.com.

Але деякі з цих римських і грецьких статуй без носа створені значно пізніше. Тому відповідь на вищевказане питання варто шукати у системі правосуддя. Зокрема, у видах покарань, призначених винним.

«Стародавнє іконоборство натякає на традиції реального каліцтва обличчя, яке є притаманним стародавньому світу, починаючи з гомерівської Греції, Перської імперії, класичної та елліністичної Греції та Республіканського та Імперського Риму аж до візантійського періоду. Як у стародавньому світі, так і пізніше за часів Візантійської імперії, калічення та видалення носа було, здавалося б, досить поширеним покаранням, яке застосовувалося до будь-кого, від перелюбників до скинутих правителів. У Єгипті навіть було поселення під назвою Ріноколоура («місто видалених носів»), куди відправляли у вигнання злочинців, яким відрізали носи», — зазначив Бредлі.

Окрім цих прикладів із реального світу, існує безліч міфів і легенд, які розповідають про видалення носа як про покарання чи приниження