Справжня містика? В Антарктиді після виявлення аномальних структур зникла субмарина

Роботизований підводний апарат, який працював під одним із найретельніше досліджуваних шельфових льодовиків Антарктиди, зник у січні 2024 року під час планової наукової місії. Апарат був ключовим елементом масштабного міжнародного проєкту, спрямованого на вивчення процесів танення шельфових льодовиків і їхнього впливу на глобальне підвищення рівня моря. Саме він раніше передав найдетальніші в історії карти підлідного простору цього регіону, передають Патріоти України.

Зв’язок із субмариною було втрачено під шельфовим льодовиком Дотсон — гігантською плавучою крижаною платформою у Західній Антарктиді. Безпосередньо перед зникненням апарат завершив масштабне сканування підльодової порожнини та зафіксував низку раніше невідомих структур на нижній поверхні льоду. Як зазначає Indian Defence Review, частина цих утворень не вписується в жодну з чинних моделей танення шельфових льодовиків.

Хоча місія була безпілотною і не несла ризику для людей, інцидент призвів до втрати унікального високотехнологічного апарата та змусив призупинити подальші дослідження в морі Амундсена — одному з ключових районів для розуміння стабільності Західноантарктичного льодового щита. Після розрахункового часу спливання сигнал від апарата так і не надійшов, а акустичні пошуки не дали жодних результатів. Точне місце перебування субмарини досі невідоме.

Підлідні карти, які змінили уявлення про танення льоду

Підводний апарат під назвою Ran був створений у Швеції та використовувався в межах Міжнародної співпраці з дослідження льодовика Туейтса — спільної наукової програми США та Великої Британії. На початку 2022 року Ran успішно завершив 27-денну місію під льодовиком Дотсон, зібравши дані, які суттєво поглибили розуміння процесів танення основи шельфових льодовиків.

Площа дослідження сягнула близько 140 квадратних кілометрів. Використовуючи багатопроменевий ехолот на відстані приблизно 50 метрів від крижаної основи, апарат зафіксував складний рельєф, що включав терасоподібні платформи, глибокі канали танення та зони інтенсивної ерозії. Характер цих структур істотно відрізнявся залежно від розташування та динаміки водних потоків під льодовиком.

У центральній і східній частинах шельфу дослідники виявили чітко виражені сходинкоподібні тераси з крутими вертикальними стінками. Такі форми пов’язують із повільними течіями та низькою турбулентністю. Натомість західні ділянки продемонстрували більш згладжений рельєф і сліди активної ерозії, що вказує на швидкі зсувні потоки води.

Результати цього дослідження були опубліковані в рецензованому науковому журналі Science Advances. Дані океанографічних датчиків, розміщених на суднах і в бурових свердловинах, підтвердили, що відносно тепла модифікована циркумполярна глибинна вода проникає в підльодовий простір Дотсона та безпосередньо прискорює танення в найбільш уразливих зонах.

Тріщини, порожнини та нові форми ерозії

Окрім зон танення, сонар Ran зафіксував наскрізні тріщини, які проходять крізь основу шельфового льодовика. Частину з них було видно ще на супутникових знімках 1990-х років, однак під льодом вони виявилися значно ширшими та складнішими. Уздовж їхніх стінок спостерігалися дрібні тераси й ерозійні елементи, що свідчить про тривале й безперервне танення.

Особливу увагу дослідників привернули раніше невідомі краплеподібні заглиблення, виявлені у зонах швидкого водного потоку, переважно в західній частині льодовика. Довжина таких утворень коливалася від 20 до 300 метрів, а глибина сягала 50 метрів.

Їхня форма та орієнтація, за висновками вчених, пов’язані з обертальними процесами в прикордонному шарі води під льодом. Дослідники припустили, що ці структури формуються внаслідок дії механізмів, подібних до ефекту Екмана, коли обертові океанічні течії створюють асиметричні візерунки танення. Цю гіпотезу підтвердили вимірювання швидкості та солоності води, детально описані в публікації Science Advances.

На поверхні льодовика ці зміни залишаються непомітними через так звані мостові напруження льоду, які запобігають деформаціям верхніх шарів, навіть коли основа активно змінюється.

Зникнення апарата і наслідки для науки

У січні 2024 року Ran знову занурився під льодовик Дотсон для повторного обстеження, метою якого було порівняння нових даних із результатами місії 2022 року. Запланована тривалість занурення становила 24 години. Через велику товщину льоду відстеження апарата в реальному часі було неможливим, а після очікуваного часу повернення зв’язок так і не відновився.

Факт втрати підтвердила Британська антарктична служба, яка брала участь у проєкті. Відтоді не вдалося зафіксувати жодних сигналів аварійного маяка або уламків. Серед можливих причин називають технічну несправність або зіткнення з невідомими підльодовими структурами.

Попри втрату апарата, дані, зібрані під час місії 2022 року, збережені та продовжують активно використовуватися для перегляду моделей базального танення і прогнозів відступу шельфових льодовиків у регіоні моря Амундсена.

Чому ці дані змінюють наукові прогнози

Вимірювання Ran показали, що танення льодовика Дотсон відбувається вкрай нерівномірно. Тераси, канали та ерозійні зони чітко пов’язані з напрямками океанічних течій і давніми крижаними розломами. У деяких районах швидкість танення досягає 15 метрів на рік — наслідок проникнення теплої води через глибокі підльодові жолоби та вузькі канали.

Сонарні карти підтвердили, що найбільше витончення льодовика зосереджене на його західному фланзі. Це узгоджується з попередніми супутниковими вимірюваннями та океанічним моделюванням, які вказували на асиметричний характер танення. За оцінками, опублікованими в Science Advances, у період з 1979 по 2017 рік льодовик Дотсон спричинив підвищення глобального рівня моря приблизно на 0,5 міліметра.

Із початку 2000-х років цей шельфовий льодовик втратив майже 390 гігатонн льоду. Ці дані підтверджуються вимірюваннями океанографічних сенсорів, супутниковою альтиметрією та модельними оцінками в межах дослідницької мережі льодовика Туейтса.

Під час місії багатопроменева ехолокація охопила шість зон у західній, центральній та східній частинах шельфу. Океанічні течії фіксувалися на глибинах від 20 до 80 метрів під льодом. Датчики провідності, температури та глибини зафіксували притік теплої солоної води зі східного боку та відтік холоднішої талої води в західному напрямку, що ще раз підтвердило складну й асиметричну динаміку танення льодовика.