Срібло світового рівня з Коростеня: Як студент із Житомирщини увійшов до 3% найкращих програмістів планети

Зовні Артем Іванов виглядає саме так, як ми уявляємо «відмінника»: окуляри, спокійний погляд, стримані відповіді. Але за цією зовнішньою скромністю — результат, до якого йдуть роками. Наприкінці листопада 2025 року 20-річний студент із Житомирщини став срібним призером міжнародної студентської олімпіади з комп’ютерних наук — і увійшов до першої сотні найсильніших учасників у світі, передають Патріоти України з посиланням на «Факти та коментарі®».

Без гучних фанфар. Без телевізійних сюжетів. Просто — ще один доказ того, що великі інтелекти народжуються не лише в столицях.

Хлопець із Коростеня і світова першість

Артем — студент 4 курсу фізико-математичного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка, спеціальність «Комп’ютерні науки». Його університет навряд чи асоціюється з Гарвардом чи Єлем, але в інтелектуальних змаганнях вирішує не бренд, а мислення.

У фіналі International Computer Science Competition 2025 Артем за 30 хвилин алгоритмічного тестування набрав 19 балів і потрапив до 3% найкращих серед понад 10 тисяч учасників з усього світу. Нагорода — Silver Honour, срібло дуже високого ґатунку.

Не втратити, а виростити

Цей успіх — не лише особиста історія одного студента. Це болюче питання для всієї країни:
як не втрачати талановитих людей — і як навчитися їх вирощувати.

Системи підтримки обдарованої молоді в Україні існують десятиліттями, але війна, еміграція та нерівність доступу до освіти роблять своє. Втратити талант легко. Дати йому ґрунт — значно складніше.

Чому не столиця і не закордон

Артем не шукав освіти за межами України. І не тому, що не міг, а тому, що не було ресурсу.

Його батьки ніколи не виїжджали далі Коростеня. Для родини навіть Житомир — майже мегаполіс. До київського вишу Артем не пройшов на бюджет, а контракт був фінансово недосяжним. Про європейські університети з безкоштовним навчанням родина навіть не мріяла.

Так він і став студентом регіонального університету. А призером міжнародної олімпіади — завдяки власним здібностям і наполегливості.

«Мене цікавить математика — і все, що з нею пов’язано»

Розмова з Артемом коротка, без пафосу.

— Чому комп’ютерні науки, а не «модні» спеціальності?
— Мене цікавить математика.

— З якого часу?
— З п’ятого класу.

Він з тих людей, яких не лякає складність. Навпаки — саме вона приваблює. Розуміння механізмів, логіки, структури — ось що для нього справді захопливо.

Про науку говорить стримано й тверезо: хотів би пов’язати з нею майбутнє, але розуміє, що в Україні це складний шлях. Якщо з’явиться можливість працювати за кордоном — не відкидає її.

Вчителі, які змінюють траєкторію життя

Шлях Артема в програмування почався у школі — в Коростенському ліцеї № 6, де викладач Сергій Кучеров запропонував йому зайнятися глибше. Уже у восьмому класі Артем посів третє місце на обласній олімпіаді.

В університеті ключову роль відіграв науковий керівник — доцент Олександр Кривонос. Саме він допоміг Артему системно розвиватися, брати участь у конкурсах, конференціях, міжнародних змаганнях.

До речі, це не перша міжнародна нагорода студента: раніше він уже здобував бронзу з астрономії від тих самих організаторів.

Перша вища освіта в родині

Серед найближчих родичів Артем — перший, хто здобуває вищу освіту.
Батько працює оператором на деревообробному комбінаті. Мама — на гарячій лінії фармацевтичної компанії.

Мрія Артема дуже приземлена й водночас зріла:
спершу — фінансова стабільність для себе і батьків, далі — рух уперед.

Формула вундеркінда без міфів

Артем — не дитина з «ідеальними умовами». Він — приклад того, що поєднання здібностей, наполегливості, правильних наставників і власної мотивації здатне вивести людину на світовий рівень.

Саме такі люди потрібні Україні після війни. Не як винятки, а як основа нової економіки — технологічної, сучасної, не сировинної.

І якщо такі хлопці й дівчата зможуть реалізувати себе вдома, це буде справжньою перемогою — не лише особистою, а й національною.