Стіна пекельного вогню у 50 000 °C: Запущені десятки років тому зонди NASA досягли країв Сонячної системи, зробивши відкриття, що глибоко спантеличило науковців

1977 року NASA ухвалило сміливе рішення: запустити два зонди в невідомість. Можливо, ви вже про них чули - Voyager 1 і Voyager 2. У них була чітка місія: дослідити далекі рубежі Сонячної системи і, якщо вийде, зазирнути за її межі, зазначають Патріоти України.

Майже через 50 років ці зонди все ще працюють - і, можливо, найвеличніше відкриття сталося тільки після того, як вони покинули наш космічний "двір", пише Ecoticias.

Де закінчується Сонячна система

Ви коли-небудь замислювалися, де закінчується Сонячна система? Одні вважають, що вона закінчується за Нептуном, інші - що десь у далекій Хмарі Оорта, де "сплять" комети. Але NASA обрало більш цікаве визначення: "Точка, в якій сонячний вітер втрачає силу, і починається область міжзоряного простору. Ця точка називається геліопаузою".

Сонце випускає постійний потік заряджених частинок - сонячний вітер, який формує міхур навколо Сонячної системи, званий геліосферою. Усередині нього ми немов перебуваємо під "захистом" Сонця. Але за межами починається інший світ: простір, де діють інші закони, інша радіація та інші магнітні поля. Саме туди, на кордон між сонячним і міжзоряним вітром, дісталися "Вояджери".

Всередині 50 000-градусної "стіни вогню"

І тільки після того, як зонди перетнули геліопаузу, сталося щось зовсім несподіване. Voyager 1 першим перетнув цю межу. Через шість років його наздогнав Voyager 2. Обидва зонди, в різний час, передали одне й те саме повідомлення: вони пройшли через область з екстремальними температурами - від 30 000 до 50 000 °C. Ця область була настільки гарячою, що її охрестили "стіною вогню".

"Коли це вперше помітили за допомогою Voyager 1, у вчених була тільки одна вибірка даних магнітних полів, і вони не могли з упевненістю сказати, чи було спостережуване вирівнювання характерним для всієї зовнішньої області або просто збігом. Спостереження магнітометра Voyager 2 підтвердили висновки Voyager 1 і показали, що два магнітних поля дійсно вирівняні", - заявили в NASA.

Це не означає, що зонд загорівся або пройшов крізь справжню піч (особливо з урахуванням того, що нещодавно NASA змогло "оживити" Voyager 1). Річ у тім, що ця "стіна" не є твердою або палаючою. Це - область із високою концентрацією наденергійних частинок, щільність яких настільки низька, що тепло навіть не передається звичайним чином.

Проте явище виявилося настільки несподіваним і екстремальним, що вчені задалися питанням - як таке могло вислизнути від нашої уваги протягом десятиліть?

І ніби високої температури було недостатньо, "Вояджери" принесли ще одне приголомшливе відкриття. Після проходження через цю "стіну" датчики почали фіксувати поведінку магнітного поля міжзоряного простору.

І тут сталося справжнє відкриття: зовнішнє поле виявилося вирівняним із внутрішнім магнітним полем геліосфери. До цього вважалося, що "зовні" діють зовсім інші закони, не пов'язані з впливом Сонця.