Стріляли в потилицю: В окупованому селі Ягідне росіяни примушували місцевих мешканців співати гімн РФ і вбивали

У Ягідному, це село біля Чернігова, п’ятий день шукають цивільних, загиблих під час російської окупації. Російські війська пробули тут майже місяць. У селі знищена більшість будинків. Понад 300 людей тримали в підвалі школи, зрідка дозволяючи вийти на вулицю. У підвалі люди помирали від задухи й молилися, аби українська армія розбила школу разом з окупантами, передають Патріоти України.

За тиждень після того, як Збройні Сили звільнили Ягідне, люди намагаються повернутися до мирного життя, хоча це важко, пише Суспільне. Наслідки обстрілів в Ягідному – на двох із чотирьох вулиць немає вцілілих будинків. Частину з них розстрілювали з артилерії.

В будинку Валентини Сараян стояв один із БТРів росіян. Вона пригадує, як побачила прихід окупантів в село. "Поїли, піднімаємося, а тут БТРи стоять і вони так зазирають. Боже мій! Ось, дивіться, куди вони поставили, під самі вікна!" - каже жінка. Валентину, як і решту людей з Ягідного, росіяни загнали у підвал школи. Каже, там не було чим дихати й жінка двічі ледь не задихнулася. Найстрашніше ж для неї було, коли росіяни змусили копати яму біля школи.

В школі Ягідного росіяни облаштували свій штаб, а до підвалу загнали понад три сотні людей. Наймолодшому було 3 місяці, а найстаршій - 93 роки. З підвалу на вулицю випускали максимум раз на день. Тетяна пригадує, коли її сину треба було взяти теплі речі, її змусили співати гімн Росії.

"Він заставляв за те, щоб ми пішли в село взяти дитині одяг, співати гімн Росії. Ми не співали, сиділи в підвалі і цього не робили!" - зазначила вона.

Олег Тураш перебував тут весь час окупації. З його слів, від задухи у цьому підвалі померли не менше 10 людей. Тіла померлих складали в тому ж підвалі. Коли росіяни дозволяли ховати людей, Олег разом із ще двома чоловіками робив це на кладовищі. Закопували по декілька людей в одній могилі. В Ягідному вже 5 день шукають похованих у братських могилах та просто на городах жителів села. Зі слів волонтера Ігоря, його команда вже викопала і доставила до Чернігова 17 людей, 13 із них цивільні.

"В період окупації, за інформацією місцевих жителів, тут були братські могили. Там ховали і цивільних людей та військових, які були розстріляні. Є випадки, коли були зв’язані руки, переламані щелепи і вистріли в потилицю. Двох хлопців із логістичної компанії, ми знайшли їх в підвалі, зі зв’язаними руками, на колінах і в потилицю застрелені", - сказав він.

Микола Бульченко час окупації згадує як найгірший період життя. В підвалі школи, каже, думав лише про те, щоб українська армія звільнила село: "Ми навіть хотіли, щоб школу розвалили, щоб ми живі зостались і вони звідти пішли. Вже не було терпіння."

За тиждень після вибиття російських військ у Миколи досі болять ноги від постійного сидіння, а сну майже немає. Нині ж у селі працюють вибухотехніки, які збирають тисячі снарядів, залишених росіянами, та зі складів, які підірвали українські військові. Поліція документує свідчення людей про злочини. Люди ж намагаються повернутися до мирного життя.