Сусід встановив чотири камери у під’їзді - інший вимагав демонтаж і 150 тис. грн: Ось чим усе закінчилося в суді

Дергачівський районний суд Харківської області відмовив у позові чоловіка, який вимагав від сусіда демонтувати чотири камери відеоспостереження у багатоквартирному будинку та компенсувати йому 150 тисяч гривень моральної шкоди, передають Патріоти України.

Позивач, який є власником квартири та головою правління ОСББ, заявив, що сусід самовільно встановив камери без згоди інших співвласників. Йшлося про три камери на фасаді будинку та ще одну в спільному коридорі на третьому поверсі.

За словами чоловіка, зовнішні камери були спрямовані на прибудинкову територію та входи до будинку, а внутрішня камера охоплювала тамбур, входи до квартир і сходову клітку. Він стверджував, що через систему відеоспостереження сусід міг стежити за його пересуваннями, одягом та спілкуванням.

Позивач також заявив, що відеозаписи за його участю нібито передавалися іншим особам і поширювалися в соцмережах із підписами, які, на його думку, принижували його честь, гідність та ділову репутацію. Через це чоловік говорив про постійний стрес і навіть зазначав, що звертався до лікаря-невропатолога.

Окремо він посилався на рішення загальних зборів співвласників від 30 серпня 2025 року. Тоді мешканці будинку заборонили встановлювати індивідуальні камери у місцях загального користування та на фасаді без письмової згоди інших співвласників. Встановлені без такого погодження камери мали бути демонтовані.

Після цього комісія склала відповідний акт, а правління ОСББ направило власнику квартирі вимогу прибрати камери. Однак відповіді на лист не надійшло.

Сусід, у свою чергу, пояснив, що встановив відеоспостереження виключно з міркувань безпеки. Він проживає у квартирі разом із дружиною та малолітніми дітьми й хотів захистити житло та автомобіль від можливих незаконних дій.

Відповідач також заявив, що камери не призначені для автоматичного зберігання та незаконного поширення інформації, а їхні об’єктиви фіксують лише загальний простір.

Суд окремо перевірив, чи могло встановлення камер порушувати право людини на повагу до приватного і сімейного життя. При цьому суд врахував положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та оцінив, чи було втручання законним, чи мало легітимну мету і чи було пропорційним.

Під час розгляду справи суд дослідив відеозаписи та встановив, що камери справді розташовані на фасаді під вікнами квартири відповідача, а ще одна — на стелі спільного коридору.

Водночас відео показало, що камери охоплюють переважно загальний простір. Вони не фіксують майно позивача, двері його квартири крупним планом або інші місця, де людина могла б мати підвищене очікування приватності.

Позивач також не просив суд призначити експертизу відеозаписів.

У результаті суд дійшов висновку, що чоловік не надав достатніх і достовірних доказів того, що встановлення камер порушує його права або є непропорційним втручанням у його приватне та сімейне життя.

Тому вимогу про демонтаж усіх чотирьох камер суд відхилив.

Не задовольнив суд і вимогу про 150 тисяч гривень моральної компенсації.

Позивач мав довести не лише факт своїх переживань, а й те, що вони стали наслідком протиправних дій відповідача. Крім того, необхідно було обґрунтувати заявлений розмір компенсації.

Однак таких належних і допустимих доказів суд не отримав. Зокрема, твердження про душевні страждання та негативні наслідки були оцінені як недостатньо підтверджені доказами.

Суд наголосив, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У підсумку чоловік програв справу повністю: суд не зобов’язав сусіда демонтувати камери та не присудив 150 тисяч гривень моральної шкоди.

Судовий збір поклали на позивача. Питання щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу в цьому рішенні окремо не вирішували, оскільки представник відповідача заявив про намір надати відповідні докази в передбаченому законом порядку.