Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
Резонансну справу про розбійний напад і вбивство фермера Євгена Лиська слухає Жмеринський суд Вінницької області. Нині за ґратами двоє підсудних: організатор - двоюрідний брат загиблого і його подільник. Ще один в розшуку. Викрадені 500 тисяч гривень так і не знайдені. Мати вбитого фермера запевняє, що у справі багато білих плям, передають Патріоти України.
— Женя — мій молодший син, — розповіла Любов Лисько. — Став студентом аграрного технікуму, зайнявся заготівлею худоби. Працював без вихідних і свят. Я 13 років була на заробітках у Москві. Все домашнє господарство вели чоловік і сини. Син мого рідного брата з дитинства дружив з нами. Чесно скажу, іноді я допомагала йому більше, ніж рідним синам. З дитячого садка вони з Женею були не розлий вода. Але вже в юності у племінника почала даватися взнаки якась звіряча жорстокість. Під час служби в армії він жорстоко знущався з молодих солдат, йому реально загрожувала в'язниця. Але справу зам'яли…
Коли племінник повернувся додому, Женя запропонував йому працювати разом. Попрацювавши пару місяців, позичив у Жені чотири тисячі доларів і зник. Через кілька місяців повернувся — просив 100−200 доларів. Це відбувалося не один раз, і сума все збільшувалася. Женя по доброті душевній позичав. Племінник працював у Києві спочатку в міліції, потім в охороні. Його вигнали з правоохоронних органів за викрадення автомобіля, він отримав умовний термін. А з охорони звільнили за побиття людини. Приїжджаючи в село до рідних, не соромився пишатися «подвигами». Ми чули, що він програвав гроші на ігрових автоматах. Потім приїжджав на крутому чорному джипі, з дружками характерної зовнішності… Хвалився, що став крутим господарем життя…
Зрідка приїжджаючи додому, я бачила сина з розбитим в кров обличчям. А іноді йому приходили sms-ки, після яких він хмурнів або їхав кудись. «Привіт з Хоменок» — це була «чорна мітка». Потім я дізналася, що племінник з дружками тероризував сина. Близько десяти років! Бувало, що посеред вулиці відбирали всі зароблені ним гроші. Били й залякували. Якось відібрали відразу 115 тисяч гривень. Красиве життя вимагало все більше грошей. На жаль, Женя ніколи нічого не говорив мені, батькові й нашому старшому синові. Не звертався офіційно і в поліцію. Чому? Може, боявся за нас або розумів, що це марно. І ми досі не можемо собі пробачити, що не наполягли.
Сина вбили 15 березня 2019 року. За два тижні до трагедії він розписався з коханою дівчиною — нашою односелицею. Мріяли зіграти весілля. Однак напередодні син знову був похмурий. На всі мої запитання відмовлявся. За пару днів до біди йому знову прийшов «Привіт з Хоменок».
До трагедії Женя придбав собі мисливську рушницю. Попросив у мене подарунок на майбутній день народження. Останнім часом тримав рушницю напоготові у своїй кімнаті, під постіллю. Син возив продукцію на багато комбінатів. Йому ще не встигли заплатити солідну суму за товар. І Женя, своєю чергою, не міг розрахуватися з постачальниками — фермерами. Син переживав. Нарешті, Женя отримав довгоочікувану суму — близько півмільйона гривень. Хотів відразу ж віддати всі борги. У п'ятницю, 15 березня, не встиг. Увечері зустрів дружину, яка приїхала на вихідні. Молоді ночували у нас, а ми з чоловіком — в прибудові. Син планував вранці в суботу відвезти все гроші та відпочити в колі сім'ї.
— Близько 22-ї години ми прокинулися від гуркоту, — продовжує жінка. — Тільки я на поріг, як Женя в одній футболці й старих спортивних штанях вихором вилетів з дому. Я краєм ока помітила, що у нього розбите в кров обличчя. Син швидко завів свою машину і рвонув кудись. Я забігла в будинок і побачила страшну картину — все догори дном. Невістка у сльозах, руки зв'язані скотчем. Навіть голову і волосся скотчем заліпили…
Невістка розповіла, що тільки вони зібралися спати і погасили світло, в темряві невідомо звідки з'явилися двоє здорованів у масках, рукавичках і камуфляжній формі. Женю побили та зв'язали скотчем, відібрали й викинули телефон. Невістку теж зв'язали. Сина били кулаками по обличчю, ногами в живіт і по всьому тілу, погрожували пістолетом. Розбили обличчя, вибили зуби. Потім накинули петлю на шию, стали душити. Невістку силою притиснули обличчям до дивана, щоб вона нічого не бачила…
Вона чула, як Женя кричав від болю: «Я задихаюся». Його катали ногами по підлозі, немов м'яч, з кімнати в кімнату. Не витерпівши болю й знущань, син вказав на пакет з грошима. Розбійники забрали гроші та рушницю сина, якою він не встиг скористатися. Пригрозили: «Якщо звернетеся до поліції, вернемося і виріжемо всю сім'ю». Дивом син звільнився і відразу ж побіг до своєї машини — наздоганяти злочинців. Один, без зброї.
Син помітив «евробляху» нападників в самому центрі села, біля церкви. Сміливо рвонув за ними. Про все це я дізналася пізніше. Поліцейські спочатку приїхали до нас. Я не знала ще, де Женя. Коли розповідала їм про те, що трапилося, у дівчини-поліцейської задзвонив телефон. Піднявши трубку і вислухавши щось, вона відразу ж змінилася в обличчі, по щоці скотилася сльоза. Не сказавши мені ні слова, оперативники поїхали. Виявилося, що Женю вже знайшли мертвим біля його машини на трасі недалеко від села. Він переслідував нападників і таки наздогнав їх. Вони злетіли в кювет і зупинилися. Машина Жені їхала зверху, з пагорба. Нападники почали стріляти. Вистрілили тричі. Одна куля потрапила синові точно в серце… Грабіжники втекли.
- Оперативники, слідчі, дільничні, експерти районної та обласної поліції спрацювали відмінно. Я вдячна їм за це, — каже Любов Лисько. — І мого племінника, і його дружка затримали в Києві через кілька годин після вбивства. Ще один зник. За версією слідства, на попутках поїхали в Київ. Але я чула, що їх чекав мікроавтобус, який і відвіз до столиці. Там вони планували відсидітися. Оперативники й бійці спецпідрозділу затримали племінника, коли він дивився телевізор. Зброю, з якої вбили мого сина, не знайшли. Вкрадені у сина гроші нібито забрав третій спільник, який переховувався спочатку в західних областях, а потім поїхав до Польщі. Гроші теж так і не знайшли.
Мій брат відразу ж прийшов до нас і запевняв, що його син був удома і не причетний до вбивства. Чесно кажучи, я до останнього не вірила, що брат підняв руку на брата… Але є офіційні свідчення, що напередодні вони цілий день сиділи в машині на нашій вулиці, ходили біля самого будинку — прикидали, як зручніше напасти. Ретельно готувалися, розподілили ролі, купили камуфляжну форму, маски, придбали зброю та машину. Двоє відморозків через вікно залізли в одну з кімнат, і зачаїлися до темряви. Коли бандити напали на Женю і його дружину в нашому будинку, племінник стояв біля хвіртки за парканом, щоб Женя не впізнав його. А ще племінник уважно стежив, щоб ніхто не прийшов і не приїхав до нас додому.
Звіряче вбивство приголомшило всю Вінницьку область. На похорон прийшли тисячі людей. — Прилетіли однокласники — найкращі друзі Жені з Франції, Польщі, Чехії… — плаче жінка. — Навіть фронтовики, захисники України не могли стримати сліз. Адже мій син завжди допомагав учасникам АТО. У Жені залишилися 13 хрещеників.
Минуло вже два роки, але й досі у справі більше запитань, ніж відповідей. Подільники намагаються спихнути провину на наймолодшого учасника, щоб відбувся не надто суворим покаранням. Молодик запевняє, що стріляв з переляку, не хотів вбивати сина. Він родом з Мурованокуриловецького району. Там Женя часто заготовляв товар. Звідки нападники дізналися, що у сина вдома півмільйона гривень? Хтось здав? Або вони прослуховували телефон Жені? Я чула, що племіннику за ґратами вже передавали «полум'яний привіт», щоб мовчав.
За офіційною версією, саме племінник сколотив банду, щоб напасти на Женю. Але я не вірю в це. По всій Україні прокотилася в той рік хвиля розбійних нападів, жорстоких вбивств, пограбувань. Так про що повинні мовчати підсудні? Я чула, що третій грабіжник спокійно їздить по Україні, попри розшук. Його нібито знову бачили в Києві.
— Судові засідання у Жмеринському міськрайсуді тривають вже півтора року, — продовжує жінка. — Я розумію, що через пандемію коронавірусу суд не працює в належному режимі. І адвокат підсудних пропустила чотири засідання підряд. Але хто зрозуміє мати вбитого сина? Спочатку підсудні дивилися в підлогу. А зараз вже питають нахабно, що говорять про них у селі. Я запитала у них, навіщо вбили Женю? Могли ж побити, стріляти по ногах, але не вбивати. Але вони мені погрожують і сміються в обличчя. Навіть не попросили вибачення… Мій рідний брат теж обходить нас десятою дорогою. Грабіжники планують відсидіти термін і вийти як ні в чому не бувало? А мій син два роки в могилі… Я тримаюся на ліках і молитвах. Хочу тільки одного — найсуворішого покарання для вбивць.
На кладовищі могилу Жені осквернили, розкидавши вінки. Сусіди розповідали, що на кладовищі тинялися підозрілі люди, але собаки підняли гавкіт, кидалися на незнайомців, і ті втекли. На Різдво 2020 року, коли я виходила з нічної служби з сільського храму, за мною ув'язався незнайомець у чорному. Одягнений був дорого і солідно. Йшов за мною по вулиці. Але було багато людей, і він звернув убік. Потім односельці розповідали, що тоді ж бачили підозрілу чорну машину з тонованим склом. Хто це був? Дружки племінника?
Адвокат підсудних відповіла, що не буде нічого коментувати до рішення суду. Своєю чергою, правоохоронці запевняють, що до цього часу займаються резонансною справою.
— Суд розглядає справу двох обвинувачених 1987-го і 1989 років народження, — повідомила заступник начальника відділу комунікації поліції Вінницької області Ірина Добровольська. — Старший за віком, родич убитого, родом з села Хоменки, молодший — з Мурованокуриловецького району. Обидва не судимі, проживали в Києві. (В прокуратурі Вінницької області уточнили, що старший раніше притягувався до кримінальної відповідальності за викрадення автомобіля, виготовлення, зберігання і збут наркотиків, але його судимості були погашені. — Авт.) Слідством доведено, що старший підсудний є організатором злочинної групи, створеної з метою нападу на родича-підприємця. За вчинення тяжких злочинів, серед яких вбивство, бандитизм, розбійний напад, незаконне поводження зі зброєю, обом світить до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Слідство встановило, що в підприємця стріляв молодший підсудний. Вбив людину з травматичного пістолета, переробленого під бойові патрони. Підсудний дав свідчення, що після вбивства він розібрав цей пістолет на частини та розкидав їх по полях і лісопосадках.
Третій підозрюваний, уродженець села Модричі Дрогобицького району Львівської області Степан Варивода, 1989 року народження, управлінням карного розшуку ГУНП у Вінницькій області оголошений у всеукраїнський розшук. За наявною інформацією він може перебувати у Львівській, Київській та Івано-Франківській областях. За свідченнями підсудних, саме він забрав усі гроші й зник з ними. Слідство інкримінує йому бандитизм і розбійний напад. Прохання до громадян, які володіють інформацією про його місцеперебування, телефонувати: (097) 972−77−16, (0432) 59−43−89, 59−40−22, 59−40−23 або 102
Правоохоронці викрили викладача одного з приватних університетів Полтави, який сприяв в уникненні військової служби через фіктивне зарахування до вишу та підробки медичних документів. Нині йому вручили підозру. Про це повідомили в пресслужбі Національн...
На Закарпатті до довічного ув’язнення засудили депутата Сергія Батрина, який підірвав гранати під час засідання сесії сільради. Про це повідомляє Офіс генерального прокурора, передають Патріоти України. «За публічного обвинувачення прокурорів Закарпатс...
