Сироти російсько-української війни, не забудемо: "Не цвіркоче цвіркун, у траві причаївшись сидить... Бо маленьке дівчатко прийшло на ще свіжу могилу до свого татуся, що заснув - і зі сну не збудить..."

Указом Президента України № 12/2018 від 22 січня 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).

Киянин Tymur Kobzar присвятив дівчинці та її батькові такі рядки:

Стихло в щебеті літнє пташа, оніміло безсило,
Не цвіркоче цвіркун, у траві причаївшись сидить...
Бо маленьке дівчатко прийшло на ще свіжу могилу
До свого татуся, що заснув — і зі сну не збудить...

На худеньке плече так понуро схилилося небо,
І так сльозно наситилось жалем – аж плаче із хмар...
Закликало громами — розрадьте дівча хоч хто-небудь,
А могло б - розділило із гостею тяжкий тягар...

Десь вітри заховались у кронах, не дмуть, не гасають,
Бо тихенько дівча шепотіло, й в молитвах простих
Попросило у Бога для тата одвічного раю,
А ще милості й миру просило воно для живих...

Похилились голівки у маків на стеблах тремтячих,
Їx одвічним супутником стали печальні хрести...
Лиш так хочеться вірить - наївна молитва дитяча
Не дасть цвинтарю тому ще більше і більше рости...