Тюльпани з прифронтового Краматорська продають на Львівщині: історія квіткарки, яка не закрила бізнес під час війни

Підприємниця з Краматорська Донецької області Лариса Одаренко з дитинства складає букети. Колись її батько — математик — розрахував, що вирощування квітів може бути ефективним бізнесом. Так сімейне захоплення перетворилося на справу життя, передають Патріоти України з посиланням на СУСПІЛЬНЕ ДОНБАС..

Сьогодні їхнє господарство — це тисячі тюльпанів та альстромерій, що ростуть у прифронтовому Краматорську, а також новий квітковий салон на Львівщині. Про те, чому люди купують квіти навіть під час обстрілів і як родина створює красу одночасно на сході та заході України — у репортажі.

Квіти з Краматорська для Львівщини

Лариса Одаренко формує букети, виставляє їх на вітрину та зустрічає перших клієнтів у новому салоні. Це перший день роботи квіткового простору в Сокільниках біля Львова — майже за тисячу кілометрів від рідного Краматорська.

Тюльпани та альстромерії сюди привезли саме зі сходу України — з теплиць, де їх вирощують і нині.

Відкрити квітковий магазин у кав’ярні жінка вирішила на запрошення друзів. Каже, це також своєрідний запасний варіант на випадок погіршення ситуації на Донеччині.

«Великий асортимент, як і в Краматорську. Є весняний набір — іриси, тюльпани, нарциси. Гвоздики — різнокольорові діантуси, вони зараз дуже популярні, бо довго стоять. Це була моя давня мрія — Flowers Cafe. Щоб людина могла зайти за букетом і, поки чекає, випити кави з чимось солодким», — розповідає підприємниця.

Родинна справа з дитинства

За словами Лариси, любов до квітів з’явилася ще у дитинстві. У 13 років вона вже складала букети та продавала їх на місцевому ринку, отримуючи від батьків відсоток із продажів.

«Батьки обрали правильну стратегію — вони платили мені відсоток. Коли відкрився ринок у Краматорську, ми, квіткарі, стояли там майже першими. Мене ніколи не лякали труднощі, бо було цікаво заробляти власні гроші», — згадує вона.

Саме батько, який був математиком, колись розрахував ефективність тепличного господарства.

«У нього навіть є дитячі фото, де йому три-чотири роки і він уже з квіткою. Ми вирощували їх ще за часів Радянського Союзу. Тоді батьки працювали на підприємствах, а на ринку торгувала бабуся. Коли Україна стала незалежною, батьки пішли у “вільне плавання”, щоб забезпечувати себе самі», — каже Лариса.

Батько завжди мріяв не лише продавати квіти, а мати власний салон.

«Ми реалізували цю мрію разом. Зараз я більше займаюся салонами, а тато — вирощуванням. Це його стихія», — додає вона.

Бізнес поруч із фронтом

Після початку повномасштабного вторгнення Лариса евакуювалася з Донеччини, але вже в червні 2022 року повернулася до Краматорська.

«Є своє виробництво, його не перенесеш. Це теплиці, і вони потребують догляду», — пояснює вона.

Попри те, що місто тоді було майже порожнім, попит на квіти все одно залишався.

«Ми тоді вперше замовили квіти у постачальника з Харкова — і все розійшлося миттєво. Тоді зрозуміли: що б не відбувалося, людям усе одно хочеться радості і дарувати її іншим», — каже підприємиця.

З листопада 2025 року обстріли у Краматорську почастішали, багато людей евакуювалися, тому продажі зменшилися. На це вплинуло і припинення руху потягів на Донеччину.

Втім, військові й далі купують квіти.

«Коли хлопці тільки знайомляться з дівчатами — беруть великі оберемки троянд. Для мам і дружин частіше обирають щось стриманіше. Багато замовлень іде з-за кордону — доньки замовляють доставку для мам, які залишилися у місті», — розповідає Лариса.

Краматорські квіти їдуть до Львова

Попри війну, господарство працює. Квітів вирощують не менше, ніж до вторгнення. Цього року посадили близько 15 тисяч рослин — хризантеми, тюльпани, альстромерії та кали.

Логістика тепер відбувається через поштові служби — частину врожаю відправляють до Львова.

Говорячи про майбутнє Донбасу, Лариса відповідає коротко:

«Донбас може бути або українським, або українським».

Вона переконана, що родина залишатиметься у Краматорську.

«Ми будемо тут до останнього. Тримаємо місто. Я сподіваюся на диво, як у 2014-му. Тоді теж здавалося, що все погано, але Краматорськ і Слов’янськ звільнили. Вірю, що так буде і зараз», — каже підприємиця.