Тонни радянських рублів після розвалу СРСР були не утилізовані: Де поховані гроші (фото)

Тонни радянських рублів після розвалу СРСР були не утилізовані, а скинуті в старі ракетні шахти. У цих могильниках досі можна знайти зітлілі мішки, наповнені грошима, інформують Патріоти України

Про це розповіла блогер та дослідниця закинутих місць Лана Сатор. Вона показала, як виглядають грошові могильники, і пояснила, чому валюту вирішили туди помістити.

Після розпаду Радянського союзу залишилися величезні запаси паперових рублів, які знецінилися. Звичайно ж, їх потрібно було утилізати або переробити, але це був досить витратний і довгий процес. Тому було вирішено обрати найдешевший варіант – використати занедбані ракетні шахти як могильники.

Подібних споруд було багато і вони розташовувалися далеко від населених пунктів. Навіть після багатьох років на місцях поховання радянських рублів можна виявити болота, де виринають цілі мішки знеціненої валюти.

Одним із найпопулярніших місць скидання грошей була ракетна шахта, яка знаходиться у Володимирській області за координатами – 56.3195, 39.9587.

Основним способом позбутися старої валюти було гасіння – в банкнотах пробивався отвір, через що вони втрачали платіжність. Ця операція проводилася виключно в одному місці – центральному сховищі Держбанку СРСР у Москві.

Потім купюри вже відправляли на паперову фабрику Гознака, де їх завантажували до спеціальних котлів. В них подавали пар під високим тиском. У такий спосіб змивалася фарба, а банкноти розпускалися на волокна.

Отримана паперова маса вже вирушала на переробку та використовувалася по-новому. Але ця методика була не тільки трудомісткою та дорогою, а ще шкодила екології. Тому після розвалу СРСР від неї вирішили відмовитись.

Звичайно були спроби використати валюту як паливо, але все виявилося не так просто. Для виробництва банкнот використовувався папір високої якості, який при згорянні виділяє дуже багато тепла. Така висока температура пошкоджувала внутрішнє облицювання більшості печей.

Можна було використовувати цементні печі, які витримують такі навантаження, але виникала інша проблема – процес подачі грошей практично неможливо було автоматизувати. Потрібна була небезпечна і важка ручна праця. Крім того, на місці мали б бути присутніми кілька посадових осіб, які контролювали б процес спалювання.

І ще однією причиною, чому від цієї ідеї відмовилися – кількості купюр, що підлягали знищенню було недостатньо, щоб постійно топити піч. Виходом могла стати модифікація для використання двох та більше видів палива, але це потребує фінансових вкладень та ускладнення конструкції печі.

У результаті вийшло, що при великих фінансових інвестиціях та трудомісткості процесу – такий метод утилізації був технічно складним та дорогим. І від нього вирішили відмовитись.