Це може здивувати! Чому в СРСР на каструлях вибивали ціну

Якщо у вас зберігся старий металевий посуд часів СРСР, ви можете помітити, що на дні таких каструль та чайників ціна нанесена фабричним методом. Вона або викарбувана на металі, або нанесена на емаль так надійно, що десятиліття використання не змусили цей напис зникнути, передають Патріоти України.

Але навіщо було витрачати стільки зусиль і робити маркування аж настільки довговічним? OBOZ.UA спробував розібратись в деталях.

Звісно, основною причиною був плановий характер радянської економіки. Кількість товарів на всю велетенську країну визначали у центрі. Там же встановлювали ціни на них, адже виробництвом теж займалась виключно держава. Тож вироби певного типу могли мати однакову ціну незалежно від того, у якому місті їх продавали. Через це вартість можна було наносити одразу на заводі – разом з іншими позначками та маркуваннями. Це позбавляло продавців необхідності щоразу наносити цінники на кожну одиницю.

Мало таке маркування і ще одну мету – так радянська влада намагалася боротися зі спекуляцією. Справа в тому, що працівники державних підприємств (а таку форму власності мало будь-яке виробництво в СРСР) не ставились до продукції як до джерела спільного доходу. Її просто випускали відповідно до спущеного згори плану. Від обсягів продажу нічого не залежало. Тому з’явились так звані "несуни" – працівники, які таємно виносили частину продукції, а потім перепродавали її за дещо завищеною ціною. Вибита на металі ціна давала змогу побачити, скільки товар коштував офіційно, і ускладнювала перепродаж за завищеною вартістю. Принаймні в теорії.

Звісно, повністю викорінити крадіжки та тіньову торгівлю так було неможливо. Саме по собі маркування не заважало продати викрадену каструлю дорожче, а покупець не завжди мав змогу перевірити походження речі. Тому таке маркування було радше одним із засобів контролю, а не надійним захистом від спекулянтів.