Це може здивувати! Навіщо в СРСР скасовували оцінки у школах

Коли в Україні вкотре бідкаються на "занадто складну" 12-бальну систему оцінювання, у коментарях обов'язково виринають ті, хто з ностальгією згадує, як просто все було зі шкільними оцінками в часи СРСР. Всього п’ять балів (а де-факто взагалі 3) і жодної плутанини, передають Патріоти України.

Утім, якщо зазирнути в історію, виявиться, що та "ідеальна" система роками борсалася в хаотичних експериментах, а її автори кидалися з однієї крайності в іншу. Наприклад OBOZ.UA вирішив згадати, як в Союзі на певний час відмовились від оцінювання знань учнів і чому ця затія з тріском провалилась.

Після перевороту 1918 року радянська влада вирішила повністю перекреслити минуле. Під ніж пішли зокрема здобутки царської освіти. Нарком освіти Анатолій Луначарський оголосив бали "знаряддям пригноблення та соціальної нерівності" й просто скасував їх.

Замість звичних цифр учителям наказали писати описові характеристики успішності та поведінки, а рішення про переведення до наступного класу ухвалювала педагогічна рада. Очікувалося, що без гонитви за оцінками у дітей прокинеться неабияка жага до знань, а зазубрювання матеріалу відійде у минуле.

На ділі ж вийшов повний колапс. Без чітких орієнтирів і критеріїв педагоги не розуміли, як оцінювати пророблену учнями роботу, а школярі миттєво втратили будь-яку мотивацію. Коли кінцевий результат залежить лише від суб'єктивного відгуку ради, дбати про якість знань ніхто не поспішав.

Тем не менше, цей експеримент затягнувся аж на 17 років. А його наслідки виявилися катастрофічними: на початку 1930-х рівень грамотності випускників впав до критичної позначки, а виші масово скаржилися на абсолютно непідготовлених абітурієнтів.

Ідеологія розбилася об жорстку реальність. Щоб готувати інженерів чи лікарів для промисловості, потрібні були дисципліна та прозорі вимоги. Тому в 1933 році до шкіл екстрено повернули словесні оцінки ("незадовільно", "задовільно", "добре", "дуже добре"), а ще за два роки їх переформатували на п'ятиступеневу шкалу (додавши "дуже погано" та "погано"). Старі цифрові бали остаточно повернули у 1944 році.

Головні історії дня

Але і це ще був не кінець. За часів хрущовської "відлиги" в СРСР знову заговорили про гуманізацію освіти та закликали відмовитися від двійки як карального інструменту. Проте, пам'ятаючи провал 1920-х років, на глибокі зміни так і не наважилися.

Єдиним гучним рішенням стало нововведення 1970 року, коли оцінки за поведінку замінили на письмовий вердикт: "зразкова", "задовільна" або "незадовільна". Звісно ж, цей підхід негайно перетворився на важіль тиску на "незручних" учнів. Низька річна оцінка за поведінку могла перекреслити роки старанного навчання. Замість атестата випускникові з цим тавром видавали лише довідку про те, що він "прослухав курс середньої школи". Цю практику скасували тільки наприкінці перебудови у 1989 році.

В сучасній незалежній Україні від застарілих радянських підходів до оцінювання знань учнів остаточно відмовилися у 2000 році, впровадивши 12-бальну шкалу. Стара система карала за помилки та фактично зводилася до трьох оцінок (по суті, в щоденник могли виставити тільки 3, 4 та 5), тоді як нова зосередилася на заохоченні та стимулюванні розвитку. 12-бальна шкала поділена на чотири рівні знань – від початкового до високого. Вона не лякає "двійками", а дає змогу гнучко й об'єктивно оцінити будь-який прогрес учні.

Тож перш ніж з сумом згадувати радянську систему оцінювання, варто пам'ятати: за її зовнішньою "простотою" ховалися десятиліття освітніх провалів, репресивні важелі та повна відсутність гнучкості. А експерименти та нововведення часто орієнтувались не на якість освіти, а використовувались як інструмент маніпуляції.