Це може здивувати! Що відомо про ядерні вибухи в Україні за часів СРСР

В епоху холодної війни та гонитви за технологічною перевагою, Радянський Союз вдавався до експериментів, масштаби яких досі вражають уяву. Одним з таких маловідомих проєктів стала "Програма номер сім", метою якої було використання ядерних вибухів у мирних цілях, передають Патріоти України.

Всупереч міжнародним домовленостям, що обмежували ядерні випробування, СРСР провів серію підземних вибухів, два з яких відбулися на території України, залишаючись тривалий час таємницею за сімома замками. Подробиці дізнавалася редакція OBOZ.UA.

У 1963 році провідні світові держави, включаючи СРСР, підписали Московський договір, що забороняв ядерні випробування у трьох середовищах: атмосфері, космосі та під водою. Проте, прагнучи використовувати атомну енергію в господарських цілях, вже через два роки Радянський Союз розпочав реалізацію програми підземних ядерних вибухів. За офіційною версією, атомні бомби мали допомогти у будівництві каналів, створенні штучних водойм та збільшенні продуктивності нафтових і газових свердловин.

Перший ядерний вибух на території України

Ядерний вибух, що отримав кодову назву "Факел", пролунав 9 липня 1972 року неподалік села Хрестище Красноградського району Харківської області. Його метою було ліквідувати потужну пожежу на газовій свердловині, яка вирувала майже рік. За оцінками фахівців, енерговиділення вибуху склало 3,8 кілотонни, що дорівнює приблизно чверті потужності атомної бомби, скинутої на Хіросіму.

У 1968 році поблизу Хрестища було виявлено значне газоконденсатне родовище з запасами, що сягали 300 мільярдів кубометрів природного газу. Вже за кілька років тут активно працювали 17 свердловин. Проте, через аномально високий внутрішньопластовий тиск на одній зі свердловин сталася аварія, що призвела до потужного фонтанування конденсату та його займання. Спроби загасити полум'я традиційними методами виявилися безрезультатними.

Рішення про використання ядерного вибуху для ліквідації аварії було прийнято на найвищому рівні – відповідну постанову підписали особисто Леонід Брежнєв та Олексій Косигін (за матеріалами у wikipedia.org). Підготовка до вибуху тривала чотири місяці в умовах суворої секретності. Для виконання завдання було залучено Міністерство середнього машинобудування СРСР, а охорону території забезпечували підрозділи КДБ та МВС СРСР з Москви. Усі учасники проєкту дали підписку про нерозголошення на 15 років.

Невдалий експеримент та його наслідки

9 липня 1972 року о 10 ранку пролунав вибух. Через 20 секунд з аварійної свердловини вирвався потужний газовий фонтан, змішаний з породою, а над місцем вибуху утворилася грибоподібна хмара. На жаль, експеримент не досяг своєї мети – закрити викид газу за допомогою вибуху не вдалося. Факел вдалося загасити лише через кілька місяців стандартними методами. Ударна хвиля завдала значних руйнувань розташованому неподалік селищу Першотравневе, де було вибито вікна та пошкоджено стіни будинків.

Другий ядерний вибух на території України

Ядерний вибух в Україні під кодовою назвою "Кліваж" відбувся 16 вересня 1979 року на шахті "Юний комунар" у Донецькій області. Метою цього вибуху потужністю 0,2-0,3 кілотонни було зниження напруги в гірничому масиві, що мало підвищити безпеку видобутку вугілля. Проведення експерименту трималося в таємниці не лише від місцевого населення, але й від більшості шахтарів (за матеріалами у wikipedia.org).

На відміну від красноградського, експеримент "Кліваж" був визнаний успішним. Внаслідок вибуху утворилася порожнина, навколо якої сформувалася зона подрібнення порід. За офіційними даними, рівень радіоактивності у шахті протягом наступних років залишався на фоновому рівні. Після вибуху дійсно спостерігалося зниження частоти викидів вугілля та породи, і шахта продовжувала працювати ще 23 роки, при цьому інформація про можливі радіаційні ризики практично не розголошувалася.

Загроза екологічної катастрофи

Наприкінці XX століття виникли серйозні побоювання щодо можливого затоплення шахти "Юний комунар", де було проведено ядерний вибух. Екологи попереджали, що це може призвести до радіоактивного забруднення підземних вод, що загрожує басейнам річок Сіверський Донець та Кальміус, а також Азовському морю. У 2018 році окупаційна влада так званої "ДНР" вирішила затопити шахту, що викликало глибоке занепокоєння як в Україні, так і на міжнародному рівні.