
Є цукерки, які миттєво переносять у дитинство. Варто лише відчути знайому кисло-солодку нотку — і перед очима вже черги в гастрономі, шурхіт обгорток і червоний льодяник, який хотілося розсмоктувати якомога довше. Так, мова про легендарні «барбариски».
Сьогодні це не просто карамель. Це — частина спільної пам’яті, міський фольклор і маленький гастрономічний символ епохи.
Назва льодяників походить від барбарису — ягоди з яскраво вираженою кислинкою. У давнину її навіть називали «північним лимоном» через високий вміст вітаміну С. Саме поєднання різкої природної кислоти та солодкої карамелі й стало основою смаку, який упізнається з першої секунди.
Історія «барбарисок» бере початок ще на початку XIX століття. У 1826 році кондитер Сергій Ленов відкрив невелику майстерню, де вручну варив карамель із натуральними соками та рослинними екстрактами. Тоді ці цукерки були радше новинкою для поціновувачів, ніж масовим продуктом, передають Патріоти України.
Справжній злет популярності стався у 1939 році, коли рецепт «Барбарису» офіційно стандартизували для промислового виробництва. З того часу формула майже не змінювалася — змінювалися лише обгортки та дизайн.
Ягоди барбарису використовували ще в ассирійські часи як лікувальний засіб. У різні епохи їм приписували властивості очищати кров, знижувати рівень цукру та підтримувати серце. Рослина містить берберин — природний антиоксидант, який і сьогодні вивчають у медицині.
Щоправда, барбарис мав і «погану репутацію»: у Європі його навіть масово винищували поблизу полів, бо вважали джерелом хвороб зернових культур.
У 1980-х роках «барбариски» раптово стали дефіцитом. Причина — зовсім не любов до солодкого. Під час антиалкогольної кампанії цукор зник із магазинів, і винахідливі громадяни почали використовувати льодяники як альтернативу — їх розчиняли для саморобної браги. Саме тоді попит на карамель різко злетів.
Кислий льодяник — не випадковий вибір. Він стимулює слиновиділення, зменшує нудоту, допомагає легше переносити перепади тиску та знімає закладеність у вухах під час зльоту й посадки. Саме тому «барбариски» часто можна було отримати на борту літака.
Сучасні «барбариски» мають просту формулу: цукор, патока, кислоти та ароматизатори. За характерний червоний колір часто відповідають натуральні барвники — антоціани, отримані з фруктів і ягід. Усе інше легко перевірити на упаковці.
Для когось «барбариски» — це спосіб побороти заколисування, для когось — смак дитинства, а для когось — маленька солодка ностальгія. У будь-якому разі ці льодяники давно перестали бути звичайною карамеллю й перетворилися на справжню ікону, в якій заховано майже 200 років історії.
Французький президент Еммануель Макрон не перестає дивувати — цього разу не політикою, а модою. На Всесвітньому економічному форумі в Давосі він з’явився на сцені у темних пілотських окулярах, які миттєво стали вірусними. Користувачі соцмереж порівняли...
Є цукерки, які миттєво переносять у дитинство. Варто лише відчути знайому кисло-солодку нотку — і перед очима вже черги в гастрономі, шурхіт обгорток і червоний льодяник, який хотілося розсмоктувати якомога довше. Так, мова про легендарні «барбариски»....